Саня - Александр Кузнецов

Мама здравствуй, я пишу, что пока ещё дышу бытом зоны

От закона не уйти и бродяжая судьба взаперти,

Но хорошая моя знать для грусти у тебя нет резона

Ведь не вечен этот рай снова здравствуй и прощай впереди

До свободы двадцать дней, а потом из лагерей убываю

В небе стаи облаков мои сорок сороков проплывут

По вискам стучит капель, и колючий мой апрель в дымке тает

Ну, а дни бегут, бегут, бегут, бегут

Как ты батя не серчай на дворе весну встречай все вернёмся

Мне привиделось во сне как нарву сирень сестре поутру

За судьбу отдал года, не держи ты батя зла, улыбнёмся

Ключевой воды нальём самых близких позовём всё к добру

До свободы двадцать дней, а потом из лагерей убываю

В небе стаи облаков мои сорок сороков проплывут

По вискам стучит капель, и колючий мой апрель в дымке тает

Ну, а дни бегут, бегут, бегут, бегут

Мне столыпинский вагон повезёт на тот перрон, где встречают

В травы лягу высоко кто-то в небе молоко расплескал

Стерегут мать сизарю, по привычке заварю крепко чаю

Догорят мечты костром, это будет всё потом, а пока

До свободы двадцать дней, а потом из лагерей убываю

В небе стаи облаков мои сорок сороков проплывут

По вискам стучит капель, и колючий мой апрель в дымке тает

Ну, а дни бегут, бегут, бегут, бегут

По вискам стучит капель, и колючий мой апрель в дымке тает

Ну, а дни бегут, бегут, бегут, бегут

Мамо привіт, я пишу, що поки що дихаю побутом зони

Від закону не піти і бродяжа доля під замком,

Але добра моя знати для смутку у тебе немає резону

Адже не вічний цей рай знову привіт і прощай попереду

До свободи двадцять днів, а потім із таборів убуваю

У небі зграї хмар мої сорок сороків пропливуть

По скронях стукає крапель, і колючий мій квітень у димку тане

Ну, а дні біжать, біжать, біжать, біжать

Як ти батька не серчай на дворі весну зустрічай все повернемося

Мені здалося уві сні як нарву бузку сестрі ранком

За долю віддав року, не тримай ти баття зла, усміхнемося

Ключової води наллємо найближчих покличемо все до добра

До свободи двадцять днів, а потім із таборів убуваю

У небі зграї хмар мої сорок сороків пропливуть

По скронях стукає крапель, і колючий мій квітень у димку тане

Ну, а дні біжать, біжать, біжать, біжать

Мені столипінський вагон повезе на той перон, де зустрічають

У трави ляжу високо хтось у небі молоко розплескав

Стережуть матір сизарю, за звичкою заварю міцно чаю

Догорять мрії багаттям, це буде все потім, а поки що

До свободи двадцять днів, а потім із таборів убуваю

У небі зграї хмар мої сорок сороків пропливуть

По скронях стукає крапель, і колючий мій квітень у димку тане

Ну, а дні біжать, біжать, біжать, біжать

По скронях стукає крапель, і колючий мій квітень у димку тане

Ну, а дні біжать, біжать, біжать, біжать