Фортуна - Александр Кузнецов

Ты долго по земле босое счастье искал,

И крик бродячих песен обрывался со скал,

Ты выдумал за горизонтом призрачный рай,

И эхо за спиной отозвалось «Выбирай,

На пан или пропал с судьбой в рулетку сыгpай, шар кинем».

И завертелось колесо, и опалило висок,

И Бог не Дьявол, не знал куда занесёт,

И Бог не Дьявол, не знал на какое число сфартило.

А где-то пела метель, в домах стелили постель,

А ты по миру ходил искать ту дверь,

А ты искал, но дороги свинцовым дождём размыло.

Жизнь перекати-поле, за верстою верста,

Уносит ветер волю горький запах костра,

И память, девка глупая, в пути адресат забыла.

Но не забыло сердце, через реку паром,

Там за добро, как водится, ответят добром,

Но бьёт кайлом паромщик, та река подо льдом застыла.

И завертелось колесо, и опалило висок,

И Бог не Дьявол, не знал куда занесёт,

И Бог не Дьявол, не знал на какое число сфартило.

А где-то пела метель, в домах стелили постель,

А ты по миру ходил искать ту дверь,

А ты искал, но дороги свинцовым дождём размыло.

И завертелось колесо, и опалило висок,

И Бог не Дьявол, не знал куда занесёт,

И Бог не Дьявол, не знал на какое число сфартило.

А где-то пела метель, в домах стелили постель,

А ты по миру ходил искать ту дверь,

А ты искал, но дороги свинцовым дождём размыло.

А где-то пела метель, в домах стелили постель,

А ты по миру ходил искать ту дверь,

А ты искал, но дороги свинцовым дождём размыло.

Ты долго по земле босое счастье искал.

Ти довго по землі босое щастя шукав,

І крик бродячих пісень обривався зі скелів,

Ти вигадав за горизонтом примарний рай,

І¦ехо за спиною відгукнулося «Вибирай,

На пан або пропав із долею в рулетку зіграй, кулю кинемо ».

І закрутилося колесо, і обпалило скроню,

І Бог не Диявол, не знав куди занесе,

І Бог не Диявол, не знав на яку кількість сфартило.

А десь співала хуртовина, в будинках стелили постіль,

А ти по світу ходив шукати ті двері,

А ти шукав, але дороги свинцевим дощем розмило.

Життя перекотиполе, за верстою верста,

Відносить вітер волю гіркий запах багаття,

І пам'ять, дівка дурна, в шляху адресат забула.

Але не забуло серце, через річку пором,

Там за добро, як водиться, дадуть відповідь добром,

Але б'є кайлом поромник, та річка під льодом застигла.

І закрутилося колесо, і обпалило скроню,

І Бог не Диявол, не знав куди занесе,

І Бог не Диявол, не знав на яку кількість сфартило.

А десь співала хуртовина, в будинках стелили постіль,

А ти по світу ходив шукати ті двері,

А ти шукав, але дороги свинцевим дощем розмило.

І закрутилося колесо, і обпалило скроню,

І Бог не Диявол, не знав куди занесе,

І Бог не Диявол, не знав на яку кількість сфартило.

А десь співала хуртовина, в будинках стелили постіль,

А ти по світу ходив шукати ті двері,

А ти шукав, але дороги свинцевим дощем розмило.

А десь співала хуртовина, в будинках стелили постіль,

А ти по світу ходив шукати ті двері,

А ти шукав, але дороги свинцевим дощем розмило.

Ти довго по землі босое щастя шукав.