Ветерком - Александр Курган

Закачалась берёзка, шелестела листвой.

Ветерком я вернулся, ненадолго домой.

Больше нам вечерами, не гулять под луной.

Ветерком я вернулся, попрощаться с тобой.

Где-то там на чужбине, я за родину пав.

Как в безмолвной картине, смерть любовью поправь.

Ветерком возвратился, ненадолго домой.

Ветерком возвратился, попрощаться с тобой.

Попрощаться навечно и с высокой травы.

Не уйти мне беспечно, этих глаз синевы.

Не увидеть, я знаю, и сейчас над землёй.

Ветерочком летаю, я прощаюсь с тобой.

Я прощаюсь с тобой, бездыханно лежу.

А земля край чужой, как кровинку свою.

Принимает меня, обрывая мечты.

Ветерочком душа, там сегодня, где ты.

Закачалась берёзка, шелестела листвой.

Ветерком я вернулся, ненадолго домой.

Больше нам вечерами, не гулять под луной.

Ветерком я вернулся, попрощаться с тобой.

Захиталася берізка, шелестіла листям.

Вітерком я повернувся, ненадовго додому.

Більше нам вечорами, не гуляти під місяцем.

Вітерком я повернувся, попрощатися з тобою.

Десь там на чужині, я за батьківщину впав.

Як у безмовній картині, смерть любов'ю поправ.

Вітерком повернувся, ненадовго додому.

Вітерком повернувся, попрощатися з тобою.

Попрощатися надовго і з високої трави.

Не піти мені безтурботно, цих синіх очей.

Не побачити, я знаю, і зараз над землею.

Вітерцем літаю, я прощаюся з тобою.

Я прощаюся з тобою, бездихано лежу.

А земля край чужий, як кровинку свою.

Приймає мене, обриваючи мрії.

Вітерцем душа, там сьогодні, де ти.

Захиталася берізка, шелестіла листям.

Вітерком я повернувся, ненадовго додому.

Більше нам вечорами, не гуляти під місяцем.

Вітерком я повернувся, попрощатися з тобою.