Жизнь московская - Александр Кальянов

В городе маленьком, тихонько времечко бежит

В ботиках, в валенках народ гуляет и спешит

Жил я в том городе, не тужил, вроде бы Не знал, что жизнь по своему решит

Ох, как закружила, завертела жизнь московская

Ох, к звезде полуночной прибавилась кремлевская,

Но иногда, встают воспоминанья словно сладкий сон

Вспомню как снег, ложится вдоль дороги в городке моем, в городке моем

Я людей уважал не за одежку, за дела

Если я уставал, Москва не верила слезам

По Москве я иду, как по тонкому льду

И за себя я отвечаю сам

Ох, как закружила, завертела жизнь московская

Ох, к звезде полуночной прибавилась кремлевская,

Но иногда, встают воспоминанья словно сладкий сон

Вспомню как снег, ложится вдоль дороги в городке моем, в городке моем.

У місті маленькому, тихенько час біжить

У ботиках, валянках народ гуляє і поспішає

Жив я в том місті, не тужив, наче би Не знав, що життя по своєму вирішить

Ох, як закружляло, закрутило московське життя

Ох, до зірки опівнічної додалася кремлівська,

Але іноді встають спогади немов солодкий сон

Згадаю як сніг, лягає вздовж дороги в містечку моєму, містечку моєму.

Я людей поважав не за одяг, за справи

Якщо я втомлювався, Москва не вірила сльозам

По Москві я іду, як по тонкому льоду

І за себе я відповідаю сам

Ох, як закружляло, закрутило московське життя

Ох, до зірки опівнічної додалася кремлівська,

Але іноді встають спогади немов солодкий сон

Згадаю як сніг, лягає вздовж дороги в містечку моєму, в містечку моєму.