Alma - Alejandro Filio

Ella puso la luz en su mirada

Y llegó despertando primaveras

Como luna tocaba mi ventana

Para que con las alas me recogiera

Ella tiene la llave de esta puerta

Para dar con el sitio donde guardo

Mis virtudes, mis males, mis demencias

Todas mis excelencias y mis fracasos

Conmigo por la vida y yo con ella

Ha contado alegrías y tristezas

Entre la tempestad siempre la calma

Es toda la verdad, es luz, es alma

Yo la miro y no sé lo que es el tiempo

Recuerdo aquel café, aquel momento

Y regresa otra vez aquella tarde

El eco de su voz para nombrarme

Conmigo por la vida y yo con ella

Ha contado alegrías y tristezas

Entre la tempestad siempre la calma

Es toda la verdad, es luz, es alma

Вона поклала світло в її погляд

І прокинулися весни

Як місяць торкнувся мого вікна

Щоб крилами мене підхопило

У неї є ключ від цих дверей

Щоб знайти місце, де я тримаю

Мої чесноти, моє зло, мої божевілля

Усі мої досконалості та мої невдачі

Зі мною на все життя і я з нею

Він порахував радощі й печалі

Між грозами завжди спокій

Це вся правда, це світло, це душа

Я дивлюся на неї і не знаю, скільки годин

Я пам’ятаю ту каву, той момент

І поверніться знову того дня

Відлуння твого голосу, щоб назвати мене

Зі мною на все життя і я з нею

Він порахував радощі й печалі

Між грозами завжди спокій

Це вся правда, це світло, це душа