Refúgio - Aldina Duarte

Passa-se o tempo a correr

Enquanto a vida deixar

Esperaremos como sempre

Que alguém os venha salvar

Numa casa abandonada

Onde há morte sem chorar

Do que foi não ficou nada

Para quem parte e quer ficar

Não há ninguém

Na solidão dos meus passos

E pouco a pouco os abraços

São a cruz do dia escuro

Virá alguém

Matar de vez estas mágoas

Caminhando sobre as águas

Sem passado e sem futuro

Que o mar da nossa incerteza

Seja a força que nos cega

Quando a terra nos despreza

E o céu nega a nossa entrega

No embalo da canoa

Adormecem desvalidos

No som das ondas à toa

A voz dos corpos vencidos

Não há ninguém

Na solidão dos meus passos

E pouco a pouco os abraços

São a cruz do dia escuro

Virá alguém

Matar de vez estas mágoas

Caminhando sobre as águas

Sem passado e sem futuro

Virá alguém

Matar de vez estas mágoas

Caminhando sobre as águas

Sem passado e sem futuro

Час біжить

Поки життя дозволяє

Будемо чекати як завжди

Щоб хтось прийшов їх врятувати

в покинутому будинку

Де смерть без плачу

Нічого не залишилося з того, що було

Для тих, хто йде і хоче залишитися

Нікого немає

В самоті моїх кроків

І потроху обійми

Вони — хрест темного дня

хтось прийде

Убий ці печалі раз і назавжди

Прогулянка по водах

Ні минулого, ні майбутнього

Нехай море нашої невідомості

Будьте силою, яка нас засліплює

Коли земля зневажає нас

І небо відмовляє нашій доставці

У рюкзаку для каное

безпорадно заснути

У шумі хвиль ні за що

Голос переможених тіл

Нікого немає

В самоті моїх кроків

І потроху обійми

Вони — хрест темного дня

хтось прийде

Убий ці печалі раз і назавжди

Прогулянка по водах

Ні минулого, ні майбутнього

хтось прийде

Убий ці печалі раз і назавжди

Прогулянка по водах

Ні минулого, ні майбутнього