Fernando - Albert

Lungo la strada via in del monte stava lì di fronte

Aspettando che il conte pagasse cinquanta denari

E nonostante le promesse che sebbene molte

Non sono certo una virtù di questi ciarlatani

Fu la passione per la morte a dargli quelle colpe

La rivoltella gli si presento fra le sue mani

Così di punto in bianco, pres la casa d’assalto

Gridando come un pazzo al codardo «scendi giù!»

Alla famiglia di fianco non fec torto ne danno

Ma tanto bastò uno sguardo per non guardarlo mai più

Hai gli occhi persi divisi e di visi morti ne hai visti

Che per cinquanta fiorini guarda quanto te la rischi

Pensava forte Fernando, mirando il Conte Kandinsky

Che per non farsi accoppare concesse soldi e servigi

Ma che novelle!

Ma che sono queste novelle?

Raccontami una storia che mi accappona la pelle

Ne ho sentite già di belle

Raccontami di quando gli rubarono le terre

Cosi a Fernando gli concessero di essere mezzadro

E dal suon canto altro vanto egli non volle più

Ma il proprietario che voleva coltivar più grano

Sperava di vederlo appeso presto a testa in giù

Che poi di come quel Fernando non facesse niente

Non farò accenno perché pare cosa risaputa

Ma quando il vino non bastò una sera alla sua gente

Qualcuno sospettó di lui che si rubasse l’uva

Un uomo ricco non ha mai temuto un poveraccio

E se i denari non lo comprano allora lo invidio

E c'è una legge che non vige ma si mette in atto

Se ho un sospetto ben fondato io allora ti uccido

E l’uomo ricco non aveva mai temuto Fernando

E ora Fernando lo saprebbe se fosse ancora vivo

E c'è una legge che non vige ma si mette in atto

Così pensava soddisfatto il Conte «Ugolino»

Ma che novelle!

Ma che sono queste novelle?

Raccontami una storia che mi accappona la pelle

Ne ho sentite già di belle

Raccontami di quando gli rubarono le terre

Вздовж дороги Віа-ін-дель-Монте стояв перед ним

Чекаючи, коли граф заплатить п’ятдесят денаріїв

І незважаючи на обіцянки, що хоча багато

Я, звичайно, не є гідністю цих шарлатанів

Саме пристрасть до смерті дала йому ці гріхи

Револьвер дається йому в руки

Тож несподівано він увірвався в будинок

Кричав, як божевільний, на боягуза "злазь!"

Сім'я по сусідству не завдала шкоди

Але одного погляду було достатньо, щоб більше ніколи на нього не дивитися

Ви розділили втрачені очі і бачили мертві обличчя

Хто за п’ятдесят флоринів дивиться, скільки ти ризикуєш

Фернандо важко подумав, цілячись у графа Кандинського

Щоб не бути зв'язаним, він надав гроші та послуги

Але які новини!

Але що це за історії?

Розкажи мені історію, яка змушує мою шкіру музити

Я вже чув кілька хороших

Розкажи мені, коли його землі вкрали

Так вони дозволили Фернандо бути дольником

А з іншого боку він не хотів більше хвалитися

Але господар, який хотів вирощувати ще пшениці

Вона сподівалася, що незабаром побачить його висівшим догори ногами

Що тоді з того, як той Фернандо нічого не зробив

Не буду згадувати, бо це здається загальновідомим фактом

Але коли вина не вистачило одного вечора для його народу

Хтось запідозрив його в крадіжці винограду

Багатий ніколи не боявся бідняка

А якщо за гроші не купиш, то заздрю

І є закон, який не діє, але виконується

Якщо у мене є обґрунтована підозра, я вб’ю вас

А багатій ніколи не боявся Фернандо

І тепер Фернандо знав би, якби він був ще живий

І є закон, який не діє, але виконується

Так думав граф «Уголіно» задоволений

Але які новини!

Але що це за історії?

Розкажи мені історію, яка змушує мою шкіру музити

Я вже чув кілька хороших

Розкажи мені, коли його землі вкрали