Ling -

Я никогда не верил, что в мире есть добро, красота…

Лишь боль… одиночество… и немного скуки…

Никого не пускал в своё пространство пустоты…

Лучше быть… одному… чем думать о ком-то…

Но когда двое вместе, разве им не чуточку легче?

Убежать… от прошлого… и забыть это всё…

Не мог представить, что однажды вдруг придёт мой конец…

Кто… подхватит… мои ослабшие руки?

Откуда слёзы?

(Кто прав? Кто не прав? За кого тебе извиняться?)

Хватит слёз…

(Кто прав? Кто не прав? О ком тебе волноваться?)

Мы в пространстве пустоты, ждём, как всё разрушится.

Пусть любовь — это риск, мы встретим его вместе.

Слишком поздно для пустых обещаний.

Как научиться встречать новый день с любовью?

Уйдём из пространства пустоты, остались одни руины…

Пусть я устану от любви, я никогда не пожалею об этом…

Защитные стены рухнули, больше ничего не имеет значения.

Вырвемся из мира тьмы, войдём в новое завтра…

В новое завтра…

В новый мир…

Я ніколи не вірив, що в світі є добро, краса…

Лише біль… самотність… і трохи нудьги…

Нікого не пускав у свій простір порожнечі...

Краще бути… одному… ніж думати про когось…

Але коли двоє разом, хіба їм не трохи легше?

Втекти… від минулого… і забути це все…

Не міг уявити, що одного разу раптом прийде мій кінець…

Хто… підхопить… мої ослаблі руки?

Звідки сльози?

(Хто правий? Хто не правий? За кого тобі вибачатися?)

Досить сліз.

(Хто правий? Хто не правий? Про кого тобі хвилюватися?)

Ми в просторі порожнечі, чекаємо, як все зруйнується.

Нехай любов - це ризик, ми зустрінемо його разом.

Надто пізно для порожніх обіцянок.

Як навчитися зустрічати новий день із любов'ю?

Підемо з простору порожнечі, залишилися одні руїни.

Нехай я втомлюся від любові, я ніколи не пошкодую про це…

Захисні стіни впали, більше нічого не має значення.

Вирвемося з світу темряви, увійдемо в нове завтра...

Нове завтра…

Новий світ…