One Stage Before - Al Stewart

It seems to me as though I’ve been upon this stage before

And juggled away the night for the same old crowd

These harlequins you see with me, they too have held the floor

As here once again they strut and they fret their hour

I see those half-familiar faces in the second row

Ghost-like with the footlights in their eyes

But where or when we met like this last time I just don’t know

It’s like a chord that rings and never dies

For infinity

And now these figures in the wings with all their restless tunes

Are waiting around for someone to call their names

They walk the backstage corridors and prowl the dressing-rooms

And vanish to specks of light in the picture-frames

But did they move upon the stage a thousand years ago

In some play in Paris or Madrid?

And was I there among them then, in some travelling show

And is it all still locked inside my head

For infinity

And some of you are harmonies to all the notes I play

Although we may not meet still you know me well

While others talk in secret keys and transpose all I say

And nothing I do or try can get through the spell

So one more time we’ll dim the lights and ring the curtain up

And play again like all the times before

But far behind the music you can almost hear the sounds

Of laughter like the waves upon the shores

Of infinity

Мені здається ніби я вже був на цій сцені

І жонглював ніч для того ж старого натовпу

Ці арлекіни, які ви бачите зі мною, вони теж взяли слово

Як здесь вони знову розпирають і переживають свою годину

Я бачу ті напівзнайомі обличчя у другому ряду

Схожі на привиди з ліхтарями в очах

Але де і коли ми так зустрілися востаннє, я просто не знаю

Це як акорд, який дзвенить і ніколи не вмирає

На нескінченність

А тепер ці фігури в крилах з усіма їхніми неспокійними мелодіями

Чекають, поки хтось назве їх

Вони ходять коридорами за кулісами і нишпорять по вбиральнях

І зникають до частинок світла в рамках для картин

Але чи вийшли вони на сцену тисячу років тому

У якомусь спектаклі в Парижі чи Мадриді?

І чи був я тоді серед них, у якомусь мандрівному шоу

І чи все це досі заблоковано в моїй голові

На нескінченність

І деякі з вас – гармонія з усіма нотами, які я граю

Хоча ми можемо не зустрітися, ви мене добре знаєте

Поки інші говорять секретними ключами і транспонують все, що я говорю

І нічого, що я роблю або намагаюся, не можу пройти через заклинання

Тож ми ще раз приглушимо світло й задзвонимо завісу

І знову грати, як і завжди

Але далеко за музикою майже чути звуки

Сміху, як хвилі на берегах

Безкінечності