Cafe Society - Al Stewart

Late at night,

when reality’s failed and nothing is prevailing but the wind,

I come to you.

Out of sight,

like a fugitive trailing across a barren land, you let me in,

you always do.

My reason is caught by a sudden gust

of lateral thought that sweeps me

far beyond,

it’s the opium of the night.

And the ocean of words

that we throw in the air

grows more absurd

and nobody seems to care,

it’s a refugee’s respite.

Cafe Society.

Late at night,

while the city lies sleeping and solitude is keeping me awake,

I think of you.

Dim your lights,

oh, I want to sink deep in that river of oblivion you make,

I need it, too.

Let me check-in my mind

with my coat at the door,

'cause I want to go flying

where I’ve never been before,

some inviting.

If the hand that you hold

in the dead of the night

is a little too cold,

the body seems just right,

it’s a.

Cafe Society.

[Sound of footsteps walking along a street.

A pause, the footsteps take two

steps up a short flight of stairs.

Five knocks, a door opens, a coctail party

is heard in the background, and a semi-snobbish voice says, «Excuse me, sir,

are you a member?"]

One, two, three.

That’s how elementary

it’s gonna be.

Just fine and dandy,

it’s easy,

like taking candy from a baby.

>From the poor country,

when you bought a rose, you

paid them with beads,

tipped the general,

it’s easy,

like taking candy from a baby.

The hard part is learning about it,

the hard part is breaking through to the truth.

The hard part is learning to doubt

what you read, what you hear, what you see on the news.

Foriegn policy,

made above my head, well,

no one asked me.

They just laughed and said

it’s easy,

like taking candy from a baby.

It’s easy,

like taking candy from a baby.

Once they get you sucked into the system,

once they get you under control,

the hard part is knowing how to resist

the grip that they keep on your mind and your soul.

So in the end,

we just compromise,

and pretend.

If you close your eyes,

it’s easy,

like taking candy from a baby.

9. The Candidate

Inside the lonely building

sits the candidate.

His speech is typed and ready,

the hundred-dollar plates

sit on deserted tables,

beneath flourescent lights.

But no one comes to hear him,

no cheers disturb the night.

So where are all the voters?

Where the voter’s wives?

They’ve all gone to the movies

trying to understand their lives.

The candidate is slipping

into some dream of old,

not noticing around him

a thousand rubber chickens going cold.

Пізно вночі,

коли реальність зазнає невдачі і нічого не панує, крім вітру,

Я приходжу до вас.

За межами видимості,

як утікач, що тягнеться по безплідній землі, ти впустив мене,

ти завжди робиш.

Мою причину впіймав раптовий порив

бокової думки, яка охоплює мене

далеко за межами,

це опіум ночі.

І океан слів

що ми кидаємо у повітря

стає все більш абсурдним

і, здається, нікого це не хвилює,

це відпочинок для біженця.

Товариство Кафе.

Пізно вночі,

поки місто спить, а самотність не дозволяє мені спати,

Я думаю про тебе.

Приглушіть світло,

о, я хочу потонути глибоко в тій річці забуття, яку ти робиш,

Мені це теж потрібно.

Дозвольте мені перевірити свої думки

з моїм пальто біля дверей,

тому що я хочу політати

де я ніколи раніше не був,

деякі запрошують.

Якщо рука, яку ви тримаєте

в глухій ночі

надто холодно,

тіло здається правильним,

це.

Товариство Кафе.

[Звук кроків, що йдуть вуличкою.

Пауза, кроки роблять два

підіймається короткими сходами.

П’ять стуків, відчиняються двері, коктейльна вечірка

чується на задньому плані, і напівснобський голос каже: «Вибачте, сер,

ви член?"]

Один два три.

Ось так елементарно

це буде.

Просто гарно та денно,

це легко,

як взяти цукерку у немовляти.

> З бідної країни,

коли ви купили троянду, ви

заплатив їм бісером,

дав чайові генералу,

це легко,

як взяти цукерку у немовляти.

Найважче навчитись про це,

найважче — пробитися до правди.

Найважче — навчитися сумніватися

що ви читаєте, що чуєте, що бачите в новинах.

Зовнішня політика,

зроблено над моєю головою, ну,

мене ніхто не питав.

Вони тільки посміялися і сказали

це легко,

як взяти цукерку у немовляти.

Це легко,

як взяти цукерку у немовляти.

Як тільки вони втягнуть вас в систему,

як тільки вони візьмуть вас під контроль,

найскладніше — знати, як опиратися

хватку, яку вони тримають у вашому розумі та душі.

Тож зрештою,

ми просто йдемо на компроміс,

і вдавати.

Якщо ви закриєте очі,

це легко,

як взяти цукерку у немовляти.

9. Кандидат

Всередині самотньої будівлі

сидить кандидат.

Його промова набрана й готова,

стодоларові тарілки

сидіти на безлюдних столах,

під люмінесцентними лампами.

Але ніхто не приходить почути його,

Ніякі вітання не тривожать ніч.

То де всі виборці?

Де дружини виборця?

Усі вони ходили в кіно

намагаються зрозуміти їхнє життя.

Кандидат ковзає

в якусь давню мрію,

не помічаючи навколо себе

тисяча гумових курей холодні.