Espoir Vassal - Akitsa

Rarement se ravive les feu​x​ noy​és par la pluie d’automne

Amours pétrifiés, corps écartelés

Au temps des moissons résonne

L’hymne des éternels condamnés

L’hiver arrive, le blizzard souffle

Couvrant de givre les malaises du gouffre

Cœurs de pierre ensevelis, gelés

Dans un coin noir et oublié

À l'équinoxe vernal

La glace fait place à la boue

L’essence de la terre dégèle et revient au goût

Massacrant les restes de l’espoir vassal

Le sang coula à flot

Sans intermittence

Remplit le cachot

Afin que mort soit sentence

Рідко пожежі заглушаються осіннім дощем

Скам'янілі амури, розірвані тіла

У час жнив лунає

Гімн вічних засуджених

Зима йде, хуртовина віє

Вкриває інеєм незручності прірви

Кам'яні серця поховані, заморожені

У темному і забутому кутку

У день весняного рівнодення

Лід поступається місцем бруду

Есенція землі відтає і повертається до смаку

Знищення залишків васальної надії

Текла кров

Без перерв

Заповніть підземелля

Щоб смертний вирок був