Tempus fugit - Akhenaton

T’es comme une bougie qu’on a oublié d'éteindre dans une chambre vide

Un trou dans mon histoire, un flou dans ma mémoire

T’es comme une bougie qu’on a oublié d'éteindre dans une chambre vide

Je viens d’un peu partout, c’est chez vous que je suis tombé

T’es comme une bougie qu’on a oublié d'éteindre dans une chambre vide

Demain recule encore (…) c’est l’inconnu

T’es comme une bougie qu’on a oublié d'éteindre dans une chambre vide

Alors que tu pensais que tout était figé

Qu’avec la montre aussi, on pouvait tricher

Que seul les idiots coulent et touchent le fond

La vie t’a infligé de bien tristes leçons

La fortune comme l’eau, entre les doigts elle glisse

Elle revient, elle brille, elle s'éteint, elle file

Mes souvenirs au fond des yeux posés

Jusqu'à la fin on ne pourra m’les voler

Un matin de juillet d’un coup le ciel s’est assombri

Les collines alentours dévorées par l’incendie

Les pompiers m’ont dit «sors, la maison est menacée»

Je n’ai rien pris à part les photos dans mon sac entassées

Ton sourire sur le parvis à la mairie

Sur la plage aux Lecques avec notre petit Yakari

Ma lune habillée en princesse du Pendjab

Et l’blond que j’ai filmé excité en tenue d’ninja

C’est mon trésor gardé dans le plus sûr des coffres

Il s’ouvre quand j’me perds dans mes yeux qui décollent

J’y mets des images depuis mes premiers jours d'école

Et les flèches intactes ou brisées que Cupidon décoche

Si tu emportes la voiture, le toit et les bijoux

Ce sera dur mais je me dirais que c’est le sort qui joue

Que tu viens pour délester, l’inné de l’acquis

Pour qu’une fois encore je médite la vanité de la vie

Que mes yeux fassent la part entre utile et futile

Pris dans le tourbillon, parfois la diff' est subtile

Quand on a la chance et qu’un grand soupir

C’est comme garder la grenade pour balancer la goupille

Trop d’honneur pour s’abaisser à faire les poches

Voyou fini par rimer avec pelle et pioche

Belle et moche: mon histoire oscille entre les deux

Un jour il a fallu que j’me décide entre mes jeux

Alors que tu pensais que tout était figé

Qu’avec la montre aussi, on pouvait tricher

Que seul les idiots coulent et touchent le fond

La vie t’a infligé de bien tristes leçons

La fortune comme l’eau, entre les doigts elle glisse

Elle revient, elle brille, elle s'éteint, elle file

Mes souvenirs au fond des yeux posés

Jusqu'à la fin on ne pourra m’les voler

Je suis le fils de l’homme qui nous a tant aimé

Perdu devant l’avenir, mutilé par mes heures perdues

Quand la colère et les noires pensées me percutent

Y’a que mon XXX qui sépare ton corps des perfus

Dans le creuset beaucoup jalousent la réussite

Pour dire le mal sur l’autre là ils se réunissent

Nombre demeurent où les armes à feu nous pressurisent

Rares sont les jours où les condés les élucident

Mon métier m’a fait croiser des chiens et des lions

Comme partout j’y ai vu des gars bien et des cons

Ceux qui piétinent tout pour les biens et les ronds

Dans la rue, ces tordus donneraient les adresses et les noms

Tu peux me prendre mon larfeuille avec un glock petit

Armer ton courage et faire ce que la coke te dit

Mettre sur pieds la pire équipe qui puisse te suivre

Mec tu n’saurais braquer mon échoppe de souvenirs: le rap

J’en suis une allégorie, des placards trop p’tits

Moi j’plane hors catégorie

Pendant qu’ignorance et oppression font terrorisme

J’dors prés de la paix, là où mènent mes hiéroglyphes

Produit d’une époque où rien autour n'était carré

Où ça faisait «po po po po» dans les soirées

Les anciens pensaient qu’on était mal barrés

Tous évoquent le métro et sa bande de sacrés enfoirés

Alors que tu pensais que tout était figé

Qu’avec la montre aussi, on pouvait tricher

Que seul les idiots coulent et touchent le fond

La vie t’a infligé de bien tristes leçons

La fortune comme l’eau, entre les doigts elle glisse

Elle revient, elle brille, elle s'éteint, elle file

Mes souvenirs au fond des yeux posés

Jusqu'à la fin on ne pourra m’les voler

T’es comme une bougie qu’on a oublié d'éteindre dans une chambre vide

Juste une tranche de vie

Ти як свічка, яку ми забули погасити в порожній кімнаті

Діра в моїй історії, розмиття в моїй пам’яті

Ти як свічка, яку ми забули погасити в порожній кімнаті

Я звідусіль, ти там, де я впав

Ти як свічка, яку ми забули погасити в порожній кімнаті

Завтра повертається знову (...) це невідоме

Ти як свічка, яку ми забули погасити в порожній кімнаті

Коли ти думав, що все замерзло

Що з годинником теж можна обдурити

Нехай тільки дурні тонуть і б'ють на дно

Життя дало тобі дуже сумні уроки

Фортуна, як вода, між пальцями прослизає

Повертається, сяє, виходить, крутиться

Глибоко в очах лежали мої спогади

До кінця ніхто не зможе вкрасти їх у мене

Одного липневого ранку небо раптом потемніло

Навколишні пагорби пожерли вогнем

Пожежники сказали: «Виходь, будинок у небезпеці».

Я нічого не зробив, окрім фотографій у моїй сумці нагромадилися

Твоя посмішка на дворі у ратуші

На пляжі в Ле Лек з нашим маленьким Якарі

Мій місяць одягнений як принцеса Пенджабу

А блондин, якого я зняв, збуджений у вбранні ніндзя

Це мій скарб, який зберігається в найбезпечнішому сховищі

Він відкривається, коли я гублюся в очах, які злітають

З перших днів навчання в школі я вставляла в нього фотографії

І цілі чи зламані стріли, якими пускає Купідон

Якщо взяти машину, то дах і коштовності

Це буде важко, але я думаю, що це доля

Що ти прийдеш линяти, вроджене набуте

Так що я ще раз розмірковую про марнославство життя

Нехай мої очі розрізняють корисне від марного

Потрапивши у вихор, іноді різниця незначна

Коли пощастить і велике зітхання

Це як тримати гранату, щоб розмахувати шпилькою

Занадто велика честь, щоб опуститися до копання кишень

Бандит закінчив римувати з лопатою та киркою

Красива і потворна: моя історія коливається між цими двома

Одного дня мені довелося визначитися між своїми іграми

Коли ти думав, що все замерзло

Що з годинником теж можна обдурити

Нехай тільки дурні тонуть і б'ють на дно

Життя дало тобі дуже сумні уроки

Фортуна, як вода, між пальцями прослизає

Повертається, сяє, виходить, крутиться

Глибоко в очах лежали мої спогади

До кінця ніхто не зможе вкрасти їх у мене

Я син людини, яка нас так любила

Загублений перед майбутнім, понівечений моїми втраченими годинами

Коли мене вразили гнів і темні думки

Тільки мій XXX відокремлює твоє тіло від IV

У горнилі багато хто заздрить успіху

Щоб говорити погано один про одного, вони збираються

Багато живуть там, де на нас тисне зброя

Рідко трапляються дні, коли копи їх з’ясовують

Моя робота привела мене до собак і левів

Як і всюди, я бачив хороших хлопців та ідіотів

Ті, хто топче все заради товарів і турів

На вулиці ці повороти видавали б адреси та імена

Ви можете взяти мій ларфей маленьким глоком

Наберіться сміливості і робіть те, що вам каже кола

Зберіть найгіршу команду, яка може слідувати за вами

Чоловіче, ти не можеш пограбувати мій сувенірний магазин: реп

Я алегорія цього, надто малі шафи

Я, я виходжу за межі категорії

Тоді як невігластво і гноблення є тероризмом

Я сплю близько до спокою, куди ведуть мої ієрогліфи

Продукт часів, коли нічого навколо не було квадратним

Де вечорами було «по-по-по-по».

Старші думали, що ми в поганому стані

Вони всі говорять про метро та його купу чортів

Коли ти думав, що все замерзло

Що з годинником теж можна обдурити

Нехай тільки дурні тонуть і б'ють на дно

Життя дало тобі дуже сумні уроки

Фортуна, як вода, між пальцями прослизає

Повертається, сяє, виходить, крутиться

Глибоко в очах лежали мої спогади

До кінця ніхто не зможе вкрасти їх у мене

Ти як свічка, яку ми забули погасити в порожній кімнаті

Просто шматочок життя