Immacolata - Akhenaton

La vanité m’a appris qu’un temps je me suis égaré

Quand vicieusement de mon cœur elle s’est emparée

Puis je l’ai sortie de mes tripes dans un intervalle douloureux

Malheureusement des frères en sont encore habités

Paranoïaques ils prennent tout pour eux, même les petits coups pour rire

Putain d'égo monstrueux qui en fait des gars tout pourris

On se croit au top, coupé, habits ridicules

Ce n’est pas une montagne, couz' ce n’est rien qu’un monticule

Alors on revoit les ambitions à la baisse

Faut pas y voir le mal si jamais les mains retournent à la graisse

Loin des embrouilles de la basse-cour

Le principal est donner, recevoir de l’amour, ainsi

L’amour m’a appris que tout est fleur fragile

Il meurt et fait place à la peur, panique

Peur d'être trahi ou peur d'être seul

Et les draps de l'étreinte deviennent un linceul

La rose est délicate quand on l’enserre ou on l’enferme

En étouffant son paradis on bâtit son propre enfer

En fait, c’est se conjuguer au pluriel

Et se donner corps et âme jusqu'à qu’il ne reste plus rien

L’hypocrisie m’a appris à être méfiant

Et livrer ma confiance à bonne escient

Y’a rien à attendre de ceux qui boivent des larmes à plein bol

Et qui te disent salam avec une main molle

L’honneur m’a appris que peu importe la situation

Faut rester droit en toute occasion même si il n’y a pas d’option d'évasion

Revanche contenue avec une mémoire d'éléphant

Laisser passer le temps et la furie des éléments

Transparent aux yeux des puissants en moquettz

L’exhaler un souffle ultime, appuyer sur un bokken

Ainsi quand vient l’heure de l’appel

Beaucoup perdent valeurs et aplombs lorsque approchent les ailes de Raphaël

Je n’ai rien à vendre à part mes notes

Mes poésies où je dépeins la vie des nôtres

Chez nous on ne tire pas à la rasbaille à l’hôpital

On définit le destin par ces putains de nuits de mistral

Libre, la liberté m’a appris que tout se fane

Et qu’on doit se battre pour, c’est un luxe qui se gagne

Maintenant les boites où les parents bossaient délocalisent

Et les députés hypocrites viennent y pousser leurs vocalises

Lancent la chasse aux votants

Excitent le patriotisme en chantant la marseillaise d’une voix chevrotante

Liberté?

Nah !

Ce n’est qu’un Ersatz

Ce n’est qu’un vaste poulailler fliqué par la Wehrmacht

Où tout le monde juge ou condamne

Devient le geôlier de l’autre, mon pays se trompe de combat

Sale hypocrite, être libre c’est aimer

Puisse l’honneur nous garder de sombrer dans la vanité

Refrain:

Les jours écrivent en moi comme une feuille blanche

Mon destin n’a qu’une seule branche

Je ne suis qu’un élève, assis, comprend et rêve

Qui récite la vie du bout de ses lèvres

Марнославство навчило мене, що колись я загубився

Коли злобно моє серце вона взяла

Потім я витягнув його з кишки в болючому інтервалі

На жаль, там досі живуть брати

Параноїки приймають все для себе, навіть маленькі жарти

Чортове жахливе его, яке робить їх гнилими хлопцями

Нам здається, що ми на висоті, покроєний, смішний одяг

Це не гора, бо це не що інше, як курган

Тому ми зменшуємо амбіції

Не бачите шкоди, якщо руки коли-небудь повернуться до мастила

Далеко від скотного двору

Головне – дарувати, отримувати любов, отже

Любов навчила мене, що все – тендітна квітка

Воно вмирає і поступається місцем страху, паніці

Боїться бути зрадженим або боїться залишитися на самоті

І листи обіймів стають саваною

Троянда ніжна, коли ми укладаємо її або укладаємо

Задушивши свій рай, ви будуєте власне пекло

Насправді це відмінювання у множині

І віддай тіло і душу, поки нічого не залишиться

Лицемірство навчило мене бути підозрілим

І мудро віддай мою довіру

Від тих, хто п'є сльози, нема чого чекати

І скажи тобі салам млявою рукою

Честь навчила мене цьому незалежно від ситуації

Повинен постійно стояти вертикально, навіть якщо немає можливості втекти

Помста міститься в пам'яті слона

Передайте час і лють стихії

Прозорий для очей могутніх у килимі

Зробіть останній вдих, натисніть бокен

Тож коли прийде час дзвонити

Багато хто втрачає віру та врівноваженість, коли наближаються крила Рафаеля

Мені нічого продавати, крім моїх нотаток

Мої вірші, де я зображую життя нашого народу

З нами ми не стріляємо по розбайлю в лікарні

Ми визначаємо долю цими проклятими містральними ночами

Вільна, свобода навчила мене, що все згасає

І за що треба боротися, це розкіш, яку треба заслужити

Зараз підприємства, де працювали батьки, переїжджають

І приходять туди голосувати лицемірні депутати

Розпочати полювання на виборців

Розбуджуйте патріотизм, співаючи «Марсельєзу» тремтячим голосом

Свобода?

Ні!

Це просто ерзац

Це просто величезний курник, який охороняється вермахтом

Де всі судять чи засуджують

Стань тюремником іншого, моя країна в невірній боротьбі

Брудний лицемір, бути вільним означає любити

Нехай честь убереже нас від занурення в марнославство

Приспів:

Дні пишуть в мені, як чистий аркуш

Моя доля має лише одну гілку

Я просто студент, сиджу, розумію і мрію

Хто з кінчика вуст декламує життя