Shadow of an Entity - Akeldama

Pain

Is at the forefront of my mind

For but a simple moment’s time

Although it seems to last forever

It will fade away with the wash of madness that fast approaches

My only fear is this:

Without the pain

What will

I become?

What will I become?

This instance of pain is my one and only memory

What brought me here to this moment in my history?

I know something happened

It’s something immense

Strong enough to erase the pages of my life’s story

When did I make the choices the led me here?

Where did I take the wrong turn?

Everything is wrong

I can feel it

I have become a miserable wretch

I’m left in a spiral of contempt

I hate what I’ve become

So I reach out to others, compelled to find compassion

Only receiving just a passing glance in judgement

This world around me;

a mirror of my wretchedness

Yet there’s one struggling glimmer of a thought

From within the deepest blackness

It claws at the edges of my sanity

Refusing to be sucked into oblivion

Within this vacuum in my mind

This tiny thought spins a tale of hope;

a seed of possibility

I know it must be false but I can’t relinquish it

It’s giving me a sense that there’s a purpose to this madness

It tells me:

«There is someone out there waiting for you to change everything»

An unrelenting notion that I must fight through this seemingly hopeless reality"

But is it just the needles and the glass

A catalyst for full blown insanity?

Is this world a perpetual winter night

Or will the sun one day rise on a precious summer solstice?

This hope is a plague on me

One last strand to hold onto

In the center of my being

I just want to let go of this thing

Release me from this reality

Unbind me

The fabric of my sanity is

Unwinding

Fragments of a prior existence

Float freely in the limbo of my consciousness

Not a single one contains substance

Just a ripple on the surface of a memory

Everything has been shattered to pieces

Separated by a void that I cannot comprehend

This purgatory is a fate worse than death

I exist as the shadow of an entity

The void has come to coalesce

Ruling over everything I am

That which is missing has left such an emptiness

That my existence has been rendered purely meaningless

Біль

Це на перед мого розуму

Лише на просту мить

Хоча, здається, триватиме вічно

Воно зникне разом із напливом божевілля, який швидко наближається

Єдиний мій страх — це:

Без болю

Що буде

Я стаю?

ким я стану?

Цей випадок болю — мій єдиний спогад

Що привело мене сюди до цього моменту моєї історії?

Я знаю, що щось сталося

Це щось величезне

Досить сильний, щоб стерти сторінки історії мого життя

Коли я зробив вибір, який привів мене сюди?

Де я звернув не туди?

Все не так

Я це відчуваю

Я став жалюгідним

Я залишився в спіралі зневаги

Я ненавиджу, ким я став

Тому я зв’язуюсь до інших, змушений знайти співчуття

Отримавши лише побіжний погляд на судження

Цей світ навколо мене;

дзеркало моєї жалюгідності

І все ж є одна складна проблиск думки

Зсередини найглибшої темряви

Воно чіпляється за межі мого розуму

Відмовлятися від забуття

У цьому вакуумі в моїй свідомості

Ця крихітна думка крутить розповідь про надію;

зернятко можливостей

Я знаю, що це неправда, але я не можу відмовитися від цього

Це дає мені відчуття, що в цьому божевіллі є мета

Це скаже мені:

«Там хтось чекає, щоб ти все змінив»

Незламне уявлення про те, що я повинен боротися з цією, здавалося б, безнадійною реальністю»

Але це лише голки та скло

Каталізатор повного божевілля?

Невже цей світ — вічна зимова ніч

Або сонце одного дня зійде на дорогоцінне літнє сонцестояння?

Ця надія ме чума

Останнє пасмо, за яке потрібно триматися

У центрі мого буття

Я просто хочу відпустити цю річ

Звільни мене від цієї реальності

Розв’язати мене

Тканина мого розсудливості — це

Розкручування

Фрагменти попереднього існування

Вільно пливу в лімбі моєї свідомості

Жодна не містить речовини

Лише брижі на поверхні спогаду

Усе розбито на шматки

Відокремлений порожнечею, яку я не можу зрозуміти

Це чистилище — доля, гірша за смерть

Я існую як тінь суб’єкта

Порожнеча злилася

Керую всім, чим я є

Те, чого не вистачає, залишило таку порожнечу

Що моє існування було зроблено безглуздим