Ради того - АК-47

Припев:

Ради того, чтобы мог — я бьюсь как рыба об лёд.

Пусть наше пламя не гаснет, а муза дальше ведёт.

И тот, кто нас охраняет — он никогда не уснёт,

Пусть будет так, как мы любим;

пускай всё подождёт.

Конечно, интересней, если смысл, как фундамент в песне,

Вместе мы везде пролезем, порознь мы съедем с рельсов,

В людях много лести, жести, стараюсь никуда не лезти,

Не бороздить, не косорезить, оценивать всё трезво,

Будто бы я трезвый.

Я знаю, как бывает нелегко, если близкие где-то далеко,

Как в горле накатывал ком, изнутри сгорало нутро.

Как помним родительский дом, так и помним родное тепло.

Всё чё-то не то тут, за бугром, так охота домой.

Припев:

Ради того, чтобы мог — я бьюсь как рыба об лёд.

Пусть наше пламя не гаснет, а муза дальше ведёт.

И тот, кто нас охраняет — он никогда не уснёт,

Пусть будет так, как мы любим;

пускай всё подождёт.

Как удержаться на этой карусели,

По дороге многие погибли или сели.

По утрам ставим немыслимые цели,

Люди так старались, но так и не успели.

Это нереально, как взойти на трон,

В Раше нелегко, и не проще за бугром,

На первом невозможно, хотя бы на втором,

Что ты выбираешь — Кремль или Белый Дом.

И не сохраниться, не оступиться дважды,

Тормозни однажды, это типа жажды,

Чуть позже поймёшь, но уже неважно,

Когда в душу вместо правды льётся лажа.

Золотая цепь и из платины клетка,

Американская мечта и русская рулетка,

Это красный дуб, но гнилая ветка,

Пацикам везёт, но так бывает редко.

Припев:

Ради того, чтобы мог — я бьюсь как рыба об лёд.

Пусть наше пламя не гаснет, а муза дальше ведёт.

И тот, кто нас охраняет — он никогда не уснёт,

Пусть будет так, как мы любим;

пускай всё подождёт.

Приспів:

Заради того, щоб міг, я б'юся як риба облід.

Нехай наше полум'я не згасне, а муза далі веде.

І той, хто нас охороняє — він ніколи не засне,

Нехай буде так, як ми любимо;

нехай все зачекає.

Звичайно, цікавіше, якщо сенс, як фундамент у пісні,

Разом ми скрізь проліземо, порізно ми з'їдемо з рейок,

В людей багато лестощів, бляхи, намагаюся нікуди не влізти,

Не борознити, не корізати, оцінювати все тверезо,

Начебто я тверезий.

Я знаю, як буває нелегко, якщо близькі десь далеко,

Як у горлі накочував ком, зсередини згоряло нутро.

Як пам'ятаємо батьківський будинок, так і пам'ятаємо рідне тепло.

Все щось не тут, за бугром, так полювання додому.

Приспів:

Заради того, щоб міг, я б'юся як риба облід.

Нехай наше полум'я не згасне, а муза далі веде.

І той, хто нас охороняє — він ніколи не засне,

Нехай буде так, як ми любимо;

нехай все зачекає.

Як утриматися на цій каруселі,

Дорогою багато хто загинув або сів.

Вранці ставимо немислимі цілі,

Люди так старалися, але так і не встигли.

Це нереально, як зійти на трон,

В Раше нелегко, і не простіше за бугром,

На першому неможливо, хоча на другому,

Що ти вибираєш — Кремль чи Білий Дім.

І не зберегтися, не оступитися двічі,

Гальмувати один раз, це типу спраги,

Трохи пізніше зрозумієш, але вже неважливо,

Коли в душу замість правди ллється лажа.

Золотий ланцюг і платини клітина,

Американська мрія та російська рулетка,

Це червоний дуб, але гнила гілка,

Пацикам щастить, але так буває рідко.

Приспів:

Заради того, щоб міг, я б'юся як риба облід.

Нехай наше полум'я не згасне, а муза далі веде.

І той, хто нас охороняє — він ніколи не засне,

Нехай буде так, як ми любимо;

нехай все зачекає.