Summer Fall -

Into the summer fall

Decaying was his soul

Frail his summer

His heart won’t recover

The fading sun

Has drained his life

Take his body

His faint core is dying

Damp nights crawl

Haze and light will stray from us

As our hands are torn

Time has brought the blizzard

The void is closer

Time won’t hear me

Outside

The rain has stopped

Waves at night walk

My voice

May soothe their loss

This pain began one night

Quiet days gone by

I must have uttered a sigh

I had to understand

'Round the flickering fire all the silent stares

I had concealed my tears,

I pressed my arms to the ground

For I knew I was bound to… die!

Winds have worn down this life

The void is closer

Whistling my old dreams

Rain outside tonight

I lie still, my thoughts wilt

And I’ll face the dark with great eyes

All remains as bleakness and fall

It seems late for a lone cry

The mud feels so warm

There’s nothing around here

To resist the gale and its wrath

How could I think this world made sense at all?

I remember her heart being so sensitive

We were right there was nothing out there above the stars

So briefly we live

Let us yield to the unseen

For no memory will linger

Where finally nothing is

Feeling the silence grow

All weakness chained his bones

In his summer

He ruled the flesh, now rotten

Late dusk devours

For truth and rest we shall burn his might in the pyre

Distant summer

So much you have forgotten

Dark and barren

The void goes on without him

В літню осінь

Гнила була його душа

Слабке його літо

Його серце не відновиться

Згасаюче сонце

Вичерпав його життя

Візьми його тіло

Його слабке ядро вмирає

Повзуть вологі ночі

Серпанок і світло відійде від нас

Як у нас розірвані руки

Час приніс хуртовини

Порожнеча ближче

Час мене не почує

Зовні

Дощ припинився

Хвилі під час нічної прогулянки

Мій голос

Може заспокоїти їх втрату

Цей біль почався однієї ночі

Минули тихі дні

Я, мабуть, зітхнув

Мені потрібно було зрозуміти

«Навколо мерехтливого вогню всі мовчазні погляди

Я сховав свої сльози,

Я притиснув руки до землі

Бо я знав, що обов’язаний… померти!

Вітри зносили це життя

Порожнеча ближче

Насвистування моїх давніх мрій

Сьогодні вночі надворі дощ

Я лежу нерухомо, мої думки в’януть

І я буду дивитися на темряву великими очима

Усе залишається, як темрява й падіння

Здається, пізно для самотнього крику

Грязь така тепла

Тут немає нічого

Щоб протистояти бурі та її гніву

Як я міг подумати, що цей світ взагалі має сенс?

Пам’ятаю, її серце було таким чутливим

Ми були праві, що над зірками нічого не було

Тож коротше ми живемо

Давайте піддамося невидимому

Бо жодна спогада не залишиться

Де нарешті нічого немає

Відчуваючи, як наростає тиша

Уся слабкість скувала його кістки

У своє літо

Він керував плоттю, тепер гнилою

Пізні сутінки пожирають

За правду і спокій ми спалимо його силу в вогні

Далеке літо

Так багато ви забули

Темний і безплідний

Порожнеча триває без нього