Исповедь - Airat

Припев:

Ты создал нас,

Солнце и луну,

Дал нам душу, как компас,

И я верю нутру.

Вокруг клоунада,

Мир танут ко дну,

Главный враг — это страх, и я ему

Объявляю войну!

1. О, Всевышний!

Прости мои грешные мысли!

Я решился на шаг, хоть и не все осмыслил,

Может ты разозлишься, может не простишь,

Но я не буду больше жить, как серая мышь!

Плодить страхи, просить за грехи прощенья,

Что грехи, когда жизнь как иступление?

Вокруг люди с букетом религий на блюде

Кричат: «Молись!

Не то, парень, плохо будет!»

И я молюсь, словно раб, не зная правды,

Думая: «Ну для чего тебе все это надо?»

Может тебе противны все эти вопли,

Просьбы, мольбы, страхи, слюни и сопли?

Может, прогибаясь, падаю в твоих глазах?

Неужели слабых любят на небесах?

И ненавидят тех, кто ненавидит страх

И стоят не на коленях, а на ногах?

Припев:

Ты создал нас,

Солнце и луну,

Дал нам душу, как компас,

И я верю нутру.

Вокруг клоунада,

Мир танут ко дну,

Главный враг — это страх, и я ему

Объявляю войну!

2. Да, я грешен, грешен, ну что дальше?

Знаю, что мешкаю, аж вешаюсь даже!

И виноват во многом, виноват — согласен,

И, прости, не всегда над собою властен,

Я почти ослеп, чтоб прозреть снова,

И благодарен тебе, ведь ты мне дал основу,

Ты меня подтолкнул к первой ступени,

Мне лишь осталось встать и выбить дверь,

И я сказал: «Смогу!

Смогу — даю слово!

Я не гнал пургу, я не та порода,

Не такой, чтоб годами искать клад,

А найдя его, взять и зарыть назад».

Я опоздал может просто на скорый поезд,

Ничего, ведь резина наберет скорость,

Поддаются мышцы, но выдержит кость,

Дойду хромая, храбрость — моя трость!

Припев:

Ты создал нас,

Солнце и луну,

Дал нам душу, как компас,

И я верю нутру.

Вокруг клоунада,

Мир танут ко дну,

Главный враг — это страх, и я ему

Объявляю войну!

Приспів:

Ти створив нас,

Сонце і місяць,

Дав нам душу, як компас,

І я¦вірю нутру.

Навколо клоунада,

Світ тануть до дну,

Головний ворог — це страх, і я йому

Оголошую війну!

1. О, Всевишній!

Пробач мої грішні думки!

Я зважився на крок, хоч і не все осмислив,

Може ти розлютишся, може не пробачиш,

Але я не буду більше жити, як сіра миша!

Плодити страхи, просити за гріхи прощення,

Що гріхи, коли життя як виступ?

Навколо люди з букетом релігій на страві

Кричать: «Молись!

Не то, хлопче, погано буде!»

І я молюся, немов раб, незнаючи правди,

Думаючи: «Ну для чого тобі все це треба?»

Може тобі огидні всі ці крики,

Прохання, благання, страхи, слини і соплі?

Може, прогинаючись, падаю в твоїх очах?

Невже слабких люблять на небесах?

І ненавидять тих, хто ненавидить страх

І стоять не на колінах, а на ногах?

Приспів:

Ти створив нас,

Сонце і місяць,

Дав нам душу, як компас,

І я¦вірю нутру.

Навколо клоунада,

Світ тануть до дну,

Головний ворог — це страх, і я йому

Оголошую війну!

2. Так, я грішний, грішний, ну що далі?

Знаю, що мешкаю, аж вішаюсь навіть!

І винен у багато чому, винен — згоден,

І, вибач, не завжди над собою владний,

Я майже осліп, щоб прозріти знову,

І дякую тобі, адже ти мені дав основу,

Ти мене підштовхнув до першого ступеня,

Мені лише залишилося встати і вибити двері,

І я сказав: «Зможу!

Зможу — даю слово!

Я не гнав завірюху, я не та порода,

Не такий, щоб роками шукати скарб,

А знайшовши його, взяти і зарити назад».

Я запізнився може просто на швидкий поїзд,

Нічого, адже гума набере швидкість,

Піддаються м'язи, але витримає кістку,

Дойду кульгава, хоробрість — моя тростина!

Приспів:

Ти створив нас,

Сонце і місяць,

Дав нам душу, як компас,

І я¦вірю нутру.

Навколо клоунада,

Світ тануть до дну,

Головний ворог — це страх, і я йому

Оголошую війну!