Penthos: Lament - Ageless Oblivion

Without me you not pleasure

Without me you not bliss

Without me the mind would unravel

To a permanent state of remiss

Neither above not below

Neither blessed nor unhallowed

I dwell in all that’s hollow

This world will carry my throne

A sovereignty of branch and bone

I dwell in all that’s hollow

The weight of an unliftable stone

Intractable power, I can’t be overthrown

I dwell in all that’s hollow

I remain misery and sorrow

I Lament the wounds that fortune deals

I remain in all that’s unhealed

For I am as much a part of life as life itself

These roots grow from me to the earth and into all of its

beings

I am not a benign, nor hostile ever presence

Pull up roots, burn down trees

I will exist, always

tear down entire cities

I will exist, always

Seen by the eyes of many, spoken through the voice of all

Misery is absolute, always

I am the salt in your blood

I am your hands in the fire

There can be no solace without struggle

Through the mine

These roots grow not to restrict

Allow their growth, prevent their control

I am no illness or that which can be cured

There is no departure from what must be endured

For I am not foul

You need me to survive

You need me to realize the worth of life

I am no deirty, I accept no prayer

For I will bring no fortune

Regardless of that which you believe

I am as real as the soil

As the seas which churn

As if to worship fire

Fire still burns

I am the winds of human sorrow

I am the waves of no tomorrow

The time you live is the time you borrow

For I reside in all that’s hollow

Без мене вам не приємно

Без мене ти не блаженства

Без мене розум розвіявся б

До постійного стану відпущення

Ні зверху, ні знизу

Ні благословенним, ні несвятим

Я живу в усьому порожньому

Цей світ буде нести мій трон

Суверенітет гілки та кістки

Я живу в усьому порожньому

Вага каменю, який не можна підняти

Непереборна сила, мене не можна скинути

Я живу в усьому порожньому

Я залишуся нещастям і горем

Я оплакую рани, які завдає фортуна

Я залишаюся в усьому, що не зцілено

Бо я є такою ж частиною життя, як саме життя

Ці коріння ростуть від мене до землі й у всьому її

істот

Я не доброзичливий і не ворожий

Виривати коріння, спалювати дерева

Я буду існувати завжди

руйнувати цілі міста

Я буду існувати завжди

Побачений очами багатьох, сказаний голосом всіх

Біда абсолютна, завжди

Я сіль у твоїй крові

Я твої руки у вогні

Не може бути втіхи без боротьби

Через шахту

Ці корені ростуть не обмежувати

Дозволяйте їх росту, запобігайте їх контролю

Я не хвороба чи те, що можна вилікувати

Немає відступу від того, що потрібно витерпіти

Бо я не поганий

Я вам потрібен, щоб вижити

Тобі потрібно, щоб я усвідомив цінність життя

Я не не бруд, я не приймаю молитву

Бо я не принесу стаття

Незалежно від того, у що ви вірите

Я справжній, як ґрунт

Як моря, що бурчать

Ніби поклонятися вогню

Вогонь досі горить

Я вітер людського смутку

Я хвилі не завтра

Час, який ви живете, — час, який ви позичаєте

Бо я живу в усьому порожньому