Waldaura -

Ein Tanz im Mondenschein

Ein Flammenkreis aus alten Legenden

Die Trommel schlägt

Den Pulsschlag des Lebens

Mit Zauberhänden

Im Tanz vergeht alle Pein

Im transzendenten Dämmerschein

Das zarte Singen der Unirdischen

Dringt aus der Seentiefe

Im abgelegenen Bannwald

Als ob mich eine Göttin riefe

Hier ist kein Axtschlag mehr zu hören

Wo Windesfeen den Geist betören

Hier draußen tobt das reine Sein

Im transzendenten Dämmerschein

Man hört sie hier von ferne schreien

Im transzendenten Dämmerschein

Ihren zarten, leisen Gesang

Trägt ein manches Mal der Abendwind

Zu den armen, irren Menschen hin

Über Felder in die Stadt geschwind

Man hört sie hier von ferne schreien

Im transzendenten Dämmerschein

Die Waldfrau führt mich heimwärts nun

Hinauf, hinab, der Weg ist steil

«Sag Deva, wo geht es nun hin?

Was ist des Lebens tiefer Sinn?»

Sie lässt mich schweigend lauschen

Mich an der Pracht der Welt berauschen

Was kann das Leben herrlich sein

Im transzendenten Dämmerschein

Man hört sie hier von ferne schreien

Im transzendenten Dämmerschein

Ein Grabhügel als Tor

Es geht hinab mit meiner Liebsten jetzt

Seelensteine pflastern unsern Weg

Ins reine Licht hinein tanz ich zuletzt

Wenn der Lebensfaden reißt

Glückseligkeit der Fall verheißt

Ein Ort der Kraft im Stein

Im Tod, im transzendenten Dämmerschein

Man hört sie hier von ferne schreien

Im transzendenten

Dämmerschein

Танець при місячному світлі

Коло полум'я з давніх легенд

Барабан б’є

Пульс життя

Чарівними руками

Весь біль зникає в танці

У трансцендентних сутінках

Ніжний спів неземного

Проникає з глибини озера

У віддаленому Банвальді

Наче богиня кликала мене

Тут уже не чути сокири

Де феї вітру заворожують дух

Тут вирує чиста істота

У трансцендентних сутінках

Здалеку чути, як вони кричать

У трансцендентних сутінках

Її ніжний, тихий спів

Часто носить вечірній вітер

До бідних, божевільних людей

Швидко через поля в місто

Здалеку чути, як вони кричать

У трансцендентних сутінках

Лісова жінка зараз веде мене додому

Вгору, вниз, шлях крутий

«Скажи Деві, куди ми зараз йдемо?

У чому глибинний сенс життя?»

Вона дозволяє мені слухати мовчки

П'янити себе блиском світу

Яким чудовим може бути життя

У трансцендентних сутінках

Здалеку чути, як вони кричать

У трансцендентних сутінках

Курганний могильник як ворота

Зараз з моєю любов’ю все йде на спад

Камені душ прокладають нам шлях

У чистому світлі я нарешті танцюю

Коли нитка життя обривається

блаженство обіцяє осінь

Місце сили в камені

У смерті, в трансцендентних сутінках

Здалеку чути, як вони кричать

У трансцендентному

сутінки