Gespinste - Adversus

Als ein gar schönes Mädchen einst zum Bade ging

Nackt wie die Sünde sich vorm silbern Spiegel salbend

Zart ging die Hand den kalten Rand der Waschschüssel

Als dort im Rund ein zuckend Leib den Blick ihr fing und

Haarige Füßchen forschten im Schlund

Gusseisern Rohr dort spinnendes Getier erbrach

Tastende Beinchen kratzen über Porzellan

Das Mädchen sich in kühler Abscheu beugte

Mit grausamer Hand die Spinne in der Flut ertränkt

Kleines Leben, hin bist du nun!

Gespinste lauern überall

Verstricken dich in manchem Gram

Gefesselt und im freien Fall

Spinnst du dir hin so manchen Wahn

Die Hand des Mädchens mehr als einmal solches Leben nahm

Grausamkeit und Schönheit, lasterhaft' Union

Gerne über jedes kleine Wesen sich gestellt

Ein Lachen so kalt wie scherbendes Kristall

Doch Nächtens im Traume fror’s ihr im Gesicht

Gespinste lauern überall

Verstricken dich in manchem Gram

Gefesselt und im freien Fall

Spinnst du dir hin so manchen Wahn

Gespinste, bleich und zart gespannt

Gewoben aus Gewissensangst

Schnüren fort dir unerkannt

Liebe, die du nie erlangst

Sag' mir, oh sag' mir, was mag das denn sein?

Ein Bild, mir so fremd, wie’s im Schlaf nach mir greift

Wände so hoch, und ich: allzu klein

Und tosender Strom mit Gewalt mich dort schleift

Nachts, wenn sie ruht, im Laken sich suhlt

Ein Dröhnen und Pochen, ein Brodeln und Kochen

Ihr fährt durch das Hirn wie seidener Zwirn

Sich sanft um sie legt, ihre Lippen beschlägt

Sag' mir, oh sag' mir, was ist dieser Ort

An den mich der Traume in Zweifel verbannt?

Die riesige Fratze, die drohet mir dort

Bin ich das, die vor sich ums Leben gerannt?

Kein Fliehen, kein Rennen, sie wird’s schon erkennen

Beschützt sie im Reich dieses Traumes und gleich

Erwacht sie im Zwielicht, wo jetzt ihr Leib ist:

(Erkennt sie erschreckt) von Spinnweb bedeckt!

Das schöne Kind von nun an auf der Flucht sich fand

Und grausend sich im Zwang um jeden Schlaf gebracht

Doch letzten Endes sie des Morpheus' Arm umschlang

Und bald darauf, da fand man ihren toten Leib

Die Augen im lautlosen Schrei geweitet

Коли одна дуже красива дівчина пішла в лазню

Голий, як гріх, намащується перед срібним дзеркалом

Рука ніжно пройшла по холодному краю умивальника

Коли там, у раунді, її погляд привернуло сіпається тіло і

Волохаті ніжки досліджували стравохід

Чавунну трубу вирвало туди крутяться істоти

Намацуючи ноги шкрябають по порцеляні

Дівчина з прохолодною огидою вклонилася

Жорстокою рукою втопив павука у повені

Маленьке життя, тебе вже немає!

Мережа ховається всюди

Заплутати вас якимось горем

Зв'язаний і у вільному падінні

Ти божевільний від якогось божевілля

Рука дівчини не раз брала таке життя

Жорстокість і краса, порочний союз

Із задоволенням ставиться над кожною маленькою істотою

Сміх холодний, як кришталь

Але вночі уві сні її обличчя замерзло

Мережа ховається всюди

Заплутати вас якимось горем

Зв'язаний і у вільному падінні

Ти божевільний від якогось божевілля

Перетинчастий, блідий і делікатно напружений

Виткана з мук совісті

Відстань від тебе непізнаним

Кохання ти ніколи не отримаєш

Скажи мені, ну скажи мені, що це може бути?

Образ, настільки чужий мені, що він тягнеться до мене уві сні

Стіни такі високі, а я: замалий

І бурхлива течія тягне мене туди з силою

Вночі, коли вона відпочиває, валяється в простирадлах

Рев і пульсація, булькання і кипіння

Ти пробігаєш по мозку, як шовкова нитка

Ніжно обвиває її, туманить її губи

Скажи мені, о, скажи мені, що це за місце

До яких снів відганяють мене сумніви?

Там мені загрожує величезна гримаса

Я той, хто біг перед її життям?

Ні тікати, ні бігти, вона все розбереться

Захистіть їх у царстві цієї мрії і незабаром

Вона прокидається в сутінках там, де зараз її тіло:

(З поривом впізнає) вкриті павутинням!

Відтепер прекрасна дитина опинилася в бігах

І страшенно позбавлений усякого сну по примусу

Але врешті вона обійняла Морфеуса за руку

А невдовзі їх тіло знайшли

Очі розширилися в беззвучному крику