Ein Ding im Spiegel - Adversus

Kaltes Licht, wie fällt's von oben

Staub, der tanzt im Strahl verwoben

Graue Wände fragen nicht nach Zeit

Leichentuch, im Hauch sich regend

Bleich' Gespinst sich sanft bewegend

Drohend Form umspielt und blähet weit

Darunter ahnt das Aug' die Linien

Wülste sanft den Rand umspielen

Meine Hand ergreift das Tuch und zieht

Engel hier die Saiten greifen

Teufel dort die Seelen schleifen

Holzgeschnitztes Schicksalsrad man sieht

Tausend Figuren erzählen im Rahmen

Vom Säen all der Zwietracht Samen

Unter dem Blattgold kündet das Holz von

Dem was ungreifbar

Ein Ding im Spiegel, hörst du es schrei’n?

Zu folgen heißt, einen Dämon befrei’n

Und freiet dein Blick dieses spiegelnde Funkeln

Fällst du dem And’ren anheim

Ein Ding im Spiegel, hörst du es rufen?

Steig' nur hinauf die staubigen Stufen

Besuche dich selbst durch das gläserne Tor

Eile dem Wahnsinn zuvor

Zart liebkost die Hand die gläsern'

Wüste, und wo einst gewesen

Spiegelnd Blitzen, ist’s ganz grau und blind

Die flache Hand zieht sacht im Staube

Bahnen weit, und fast ich glaube

Zu erkennen, doch das Bild zerrinnt

Mit beiden Händen streife ich zaghaft

Den Schmutz von dem Glas

Und werde dann habhaft

Der eigenen Züge, dieses Bildnisses

Welches mir wohl bekannt

Sanft fahr' ich die Linien meines Gesichtes

Wiege mich eitel, denn niemand sieht es Spieglein, oh Spieglein!

Wer ist die (der) Schönste

Im ganzen Land???

Doch plötzlich, oh sieh' doch…

Kann das denn sein?

Das Antlitz im Spiegel dort

Ist nicht mehr mein!

Wo eben noch tanzte Bekanntes

Dreut nun ein fremder Schemen

Ein Ding im Spiegel, hörst du es schrei’n?

Zu folgen heißt, einen Dämon befrei’n

Und freiet dein Blick dies' spiegelnde Funkeln

Fällst du dem and’ren anheim

Ein Ding im Spiegel, hörst du es rufen?

Steig' nur hinauf die staubigen Stufen

Besuche dich selbst durch das gläserne Tor

Eile dem Wahnsinn zuvor

Das Ding im Spiegel kennt meinen Namen

Es flüstert und wispert:

So hab' doch Erbarmen

Seit vielen Jahren bin ich Gefangene

Dieses Kerkers

Du bist ich, und ich bin du So biete ich dir nun ewige Ruh'

Tritt in den Spiegel, Eins werden wir sein

Auf ewiglich

Hier ergreift meine Hand den Schemel

Dort die Fratze faucht im Nebel

Ein Schrei, ich schleud’re das Holz

Und Scherben regnen!

Ein Ding im Spiegel, hörst du es schrei’n?

Zu folgen heißt, einen Dämon befrei’n

Und freiet dein Blick dieses spiegelnde Funkeln

Fällst du dem and’ren anheim

Ein Ding im Spiegel, hörst du es rufen?

Steig' nur hinauf die staubigen Stufen

Besuche dich selbst durch das gläserne Tor

Eile dem Wahnsinn zuvor

Ein Ding im Spiegel, hörst du es singen?

Wag' nicht dein eigenes Selbst zu bezwingen

In deiner Seel' wohnt ein schauriger Geist

Unter dem trägen Schein

Ein Ding im Spiegel, hörst du es säuseln?

Flach wie der See, doch die Wellen, sie kräuseln

Dort wo der Steinwurf die Hülle durchfährt

Bis in die Tiefe hinein

Hinein!

Холодне світло, як воно падає згори

Пил, що танцює, вплітається в промінь

Сірі стіни не вимагають часу

саван ворушиться в диханні

Бліда павутина м’яко рухається

Грізна форма грає навколо і розширюється далеко

Внизу око відчуває лінії

Акуратно розкачайте по краю

Моя рука хапається за тканину й тягне

Ангели тут хапаються за струни

там дияволи точуть душі

Можна побачити різьблене по дереву колесо фортуни

Тисяча персонажів розповідають історії в кадрі

Посіяти всі зерна розбрату

Під сусальним золотом розповідає дерево

Щось нематеріальне

Щось у дзеркалі, чуєш, як кричить?

Слідувати – це звільняти демона

І твій погляд звільняє цю відбивну блиск

Ти стаєш жертвою іншого

Річ у дзеркалі, ти чуєш, як вона кличе?

Просто підніміться по запорошених сходах

Відвідайте себе через скляні ворота

Поспішай перед божевіллям

Рука ніжно пестить скло

пустелі, а де колись була

Відбиваючи спалахи, все сіре й сліпе

Плоска рука м’яко втягує пил

Доріжки широкі, і майже я думаю

Впізнаваний, але образ тане

Необережно торкаюся обома руками

Бруд зі скла

А потім візьміться за нього

Власних рис, цього портрета

Що мені добре відомо

Я ніжно проганяю лінії свого обличчя

Даремно качайте мене, бо ніхто цього не бачить Дзеркало, о дзеркало!

Хто найкрасивіший

По всій країні???

Але раптом, ну подивися...

Це може бути?

Обличчя в дзеркалі там

вже не мій!

Де щойно танцювали знайомі речі

Зараз вимальовується дивна схема

Щось у дзеркалі, чуєш, як кричить?

Слідувати – це звільняти демона

І твій погляд очищає цю відбивну блиск

Ти стаєш жертвою іншого

Річ у дзеркалі, ти чуєш, як вона кличе?

Просто підніміться по запорошених сходах

Відвідайте себе через скляні ворота

Поспішай перед божевіллям

Річ у дзеркалі знає моє ім’я

Воно шепоче і шепоче:

Тож змилуйся

Я був ув’язненим багато років

Це підземелля

Ти - це я, а я - це ти. Тож я пропоную тобі вічний спокій

Увійдіть у дзеркало, ми будемо одним цілим

назавжди

Ось моя рука береться за табуретку

Там гримаса шипить у тумані

Крик, я кидаю дрова

І осколки падають дощем!

Щось у дзеркалі, чуєш, як кричить?

Слідувати – це звільняти демона

І твій погляд звільняє цю відбивну блиск

Ти стаєш жертвою іншого

Річ у дзеркалі, ти чуєш, як вона кличе?

Просто підніміться по запорошених сходах

Відвідайте себе через скляні ворота

Поспішай перед божевіллям

Річ у дзеркалі, ти чуєш, як вона співає?

Не смій перемогти самого себе

У твоїй душі живе страшний дух

Під млявим сяйвом

Річ у дзеркалі, ти чуєш, як вона шепоче?

Рівне, як озеро, але хвилі вони брижі

Де кидок каменя проходить крізь мушлю

У глибині душі

В!