Подвал -

Кто-то живет в подвале, кто-то у себя в одеяле,

Кто-то живет на крыше, кто-то- чуть выше.

Кто-то похож на часы, кого-то на час не стало.

Кто-то дошел до конца, чтобы начать все сначала.

Кто-то уходит в лето, кто-то наряжает елку.

Кто-то вводит в вены газеты, кого-то не собрать по осколкам.

Смываю грязь потоком лунных вод,

Зарыв поглубже беды да веселье.

Суббота, ночь- я должен умереть,

Чтобы воскреснуть утром в воскресенье.

Похорони игрушки под подушкой,

Играю я теперь с самим собой.

Смеясь, стремглав срываюсь с места,

Когда вокруг твердят: «На этом месте стой».

Стук сердца в дверь- дай боже, не проспать

И коль гулять, то без конца гулять…

А смерть- что смерть?

Она ведь только баба- когда придет,

Попробуй утащить ее к себе в кровать.

Хтось живе в підвалі, хтось у себе в ковдрі,

Хтось живе на даху, хтось трохи вище.

Хтось схожий на годинник, когось на годину не стало.

Хтось дійшов до кінця, щоб почати все спочатку.

Хтось іде в літо, хтось вбирає ялинку.

Хтось вводить у вени газети, когось не збирати по осколках.

Змиваю бруд потоком місячних вод,

Зарив глибше біди та веселощі.

Субота, ніч- я повинен померти,

Щоб воскреснути вранці у неділю.

Поховай іграшки під подушкою,

Граю я тепер із самим собою.

Сміючись, стрімголов зриваюся з місця,

Коли довкола твердять: «На цьому місці стій».

Стук серця в двер- дай боже, не проспати

І коли гуляти, то без кінця гуляти…

А смерть-що смерть?

Вона ж тільки баба-коли прийде,

Спробуй потягти її до себе в ліжко.