Хрустальный Мир -

В неведомый странный мир как-то раз занесли меня ноги.

Я вышел с утра в гастроном за вином и, наверное, сбился с дороги.

Там вместро травы шерсть, там с неба растут деревья,

И с этих деревьев падают вниз вместо листвы перья.

Воздух — густой кисель, там в ручьях вместо вод ртуть,

Но я, несмотря на все эти ньюансы, решил продолжать свой путь.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Оm!

На дороге я встретил их, как мне показалось, незлых,

Голос их был подобен шёпоту волн, так же мил и пленительно тих:

«Иди-ка да ты туда, принеси-ка нам то, что там,

Потому что-то, что там, очень необходимо нам».

Но я туда не дошёл, потому что по дороге

На меня напали другие, злые, и отобрали ноги.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Om!

До сих пор я лежу без ног на дороге в неведомом мире.

Изо рта вместо слов вылетает стекло, в вязком воздухе делая дыры.

Надо мной проходят года, о моё спотыкаясь тело,

Я года протыкаю осколками слов, но им до меня нет дела.

Им до сроку нужно успеть вечность построить собой,

А я продолжаю от нечего делать рвать воздух густой.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Om!

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном вечности первый том.

Осколки стеклянных слов, прорывая границы миров,

Пишут буквами звёздами в небе ночном: Om mani padme hum!

Om!

У невідомий дивний світ якось занесли мене ноги.

Я вийшов з ранку в гастроном за вином і, мабуть, збився з дороги.

Там замість трави шерсть, там з неба ростуть дерева,

І з цих дерев падають вниз замість листя пір'я.

Повітря - густий кисіль, там в струмках замість вод ртуть,

Але я, незважаючи на всі ці ньюанси, вирішив продовжувати свій шлях.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Ом!

На дорозі я зустрів їх, як мені здалося, незлих,

Голос їх був подібний до шепоту хвиль, також милий і чарівно тихий:

«Іди-но та ти туди, принеси-но нам те, що там,

Тому щось, що там, дуже потрібне нам».

Але я туди не дійшов, бо по дорозі

На мене напали інші, злі, і відібрали ноги.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Ом!

Досі я лежу без ніг на дорозі в невідомому світі.

Із рота замість слів вилітає скло, у в'язкому повітрі роблячи дірки.

Наді мною минають роки, про моє спотикаючись тіло,

Я року протикаю осколками слів, але їм до мене немає справи.

Їм до терміну потрібно встигнути вічність побудувати собою,

А я продовжую від нічого робити рвати повітря густим.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Ом!

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному вічності перший том.

Уламки скляних слів, прориваючи межі світів,

Пишуть літерами зірками в небі нічному: Om mani padme hum!

Ом!