Отпускаю - ADAMYAN, Arsen Levonyan

Никто из поэтов не сможет описать мою любовь к тебе,

Но парадокс в том, что когда ты рядом, весь мир рушится, и я, как во тьме!

Отпускаю, уходи, не сжигая мосты,

Отпускаю: буду жить в твоей памяти,

Но летаю, как орёл над своей судьбой.

Никому не отдам.

Постой!

Прикасаюсь и снова в бой.

Что же с нами, что же с нами, а?

Вместо максимально, минимал.

Я же по не малу понимал,

Это не любовь, а криминал.

Почему люблю и ненавижу,

Ухожу наяву, во сне вижу.

Ни друзья, ни враги,

Берегу:

Слишком мы дороги-

Не обижу.

Все дороги ведут в парадокс,

А я думал, будет парадайз.

Отпускаю, или паранойя

Сердце повторяет пару фраз:

Я люблю,

Ничего сделать не могу

С собой,

Никому не отдам.

Постой!

Прикасаюсь и снова в бой.

Отпускаю, уходи, не сжигая мосты,

Отпускаю: буду жить в твоей памяти,

Но летаю, как орёл над своей судьбой.

Никому не отдам.

Постой!

Прикасаюсь и снова в бой.

Отпускаю, уходи, не сжигая мосты,

Отпускаю: буду жить в твоей памяти,

Но летаю, как орёл над своей судьбой.

Никому не отдам.

Постой!

Прикасаюсь и снова в бой.

Будто я Адам - ты Ева,

Мы выбрали не то дерево,

Созвездие: я овен, ты дева

Две половины, но не целого.

Но без тебя я лезу в драку,

Без тебя в воздухе вакуум.

Разум против брака,

Сердце верит знакам.

С чистого листа,

Новые места.

Ссоры- пустота,

Ревность просто так,

Вместо да- никак,

Вместе, но не факт

Так , или не так.

За час мы ссоримся столько,

Сколько секунд в минутах.

Это - авария.

Про нас напишут цитаты:

Уникальны сюжеты нашего сценария.

Отпускаю, уходи, не сжигая мосты,

Отпускаю: буду жить в твоей памяти,

Но летаю, как орёл над своей судьбой.

Никому не отдам.

Постой!

Прикасаюсь и снова в бой.

Отпускаю, уходи, не сжигая мосты,

Отпускаю: буду жить в твоей памяти,

Но летаю, как орёл над своей судьбой.

Никому не отдам.

Постой!

Прикасаюсь и снова в бой.

Отпускаю

Ніхто з поетів не зможе описати мою любов до тебе,

Але парадокс у тому, що коли ти поряд, весь світ руйнується, і я, як у пітьмі!

Відпускаю, йди, не спалюючи мости,

Відпускаю: житиму в твоїй пам'яті,

Але літаю, як орел над своєю долею.

Нікому не віддам.

Стривай!

Торкаюсь і знову в бій.

Що ж з нами, що з нами, га?

Замість максимально, мінімав.

Я ж по-малому розумів,

Це не кохання, а кримінал.

Чому люблю і ненавиджу,

Іду наяву, уві сні бачу.

Ні друзі, ні вороги,

Берегу:

Занадто ми дорогі-

Не скривджу.

Всі дороги ведуть у парадокс,

А я думав, чи буде парадайз.

Відпускаю, або параною

Серце повторює кілька фраз:

Я люблю,

Нічого зробити не можу

З собою,

Нікому не віддам.

Стривай!

Торкаюсь і знову в бій.

Відпускаю, йди, не спалюючи мости,

Відпускаю: житиму в твоїй пам'яті,

Але літаю, як орел над своєю долею.

Нікому не віддам.

Стривай!

Торкаюсь і знову в бій.

Відпускаю, йди, не спалюючи мости,

Відпускаю: житиму в твоїй пам'яті,

Але літаю, як орел над своєю долею.

Нікому не віддам.

Стривай!

Торкаюсь і знову в бій.

Наче я Адам - ​​ти Єва,

Ми вибрали не те дерево,

Сузір'я: я овен, ти діва

Дві половини, але не цілого.

Але без тебе я лізу в бійку,

Без тебе у повітрі вакуум.

Розум проти шлюбу,

Серце вірить знаків.

З чистого аркуша,

Нові місця.

Сварки-порожнеча,

Ревнощі просто так,

Замість так- ніяк,

Разом, але не факт

Так, чи не так.

За годину ми сваримося стільки,

Скільки секунд за хвилини.

Це – аварія.

Про нас напишуть цитати:

Унікальні сюжети нашого сценарію.

Відпускаю, йди, не спалюючи мости,

Відпускаю: житиму в твоїй пам'яті,

Але літаю, як орел над своєю долею.

Нікому не віддам.

Стривай!

Торкаюсь і знову в бій.

Відпускаю, йди, не спалюючи мости,

Відпускаю: житиму в твоїй пам'яті,

Але літаю, як орел над своєю долею.

Нікому не віддам.

Стривай!

Торкаюсь і знову в бій.

Відпускаю