IV - Aborym

Sono sporco.

I pidocchi mi rodono.

I porci, quando mi guardano vomitano.

Le croste delle labbra hanno squamato la mia pelle,

coperta di un pus giallastro.

Non conosco l’acqua dei fiumi ne la rugiada delle nubi.

I miei piedi hanno messo radici nel suolo e compongono, fino al ventre,

una sorta di vegetazione viva,

piena di ignobili parassiti

che non e piu carne e non deriva ancora dalla pianta.

Eppure il mio cuore batte.

Ma come potrebbe battere se la putredine e le esalazioni

del mio cadavere non lo nutrissero in abbondanza?

Sotto l’ascella sinistra si e stabilita una famiglia di rospi

e quando uno di essi si muove mi fa il solletico

state attenti che non ne scappi uno e non venga

a grattarvi con la bocca l’interno dell’orecchio:

poi, sarebbe capace di entrarvi nel cervello

Sotto l’ascella destra c’e un camaleonte che da loro una caccia perpetua

per non morire di fame:

ognuno deve vivere

Ma quando un partito sventa completamente le astuzie dell’altro

non trovano di meglio da fare che lasciarsi in pace a vicenda

e succhiano il grasso delicato che mi ricopre le costole:

ci sono abituato

Una vipera malvagia ha divorato la mia verga e ne ha preso il posto

Due piccoli istrici, che non crescono piu, hanno gettato a un cane,

che non ha rifiutato l’interno dei miei testicoli:

e si sono sistemati all’interno dell’epidermide, lavata con cura…

L’ano e stato intercettato da un granchio;

incoraggiato dalla mia inerzia,

con le sue chele fa la guardia all’ingresso, e mi fa molto male!

Non parlate della mia colonna vertebrale, perche e una spada

Desiderate sapere, non e vero, come mai sia piantata

verticalmente nelle mie reni?

Neppure io lo ricordo molto chiaramente.

Tuttavia, se mi decido a considerare un ricordo cio che forse

non e altro che un sogno

sappiate che l’uomo, quando ha saputo che avevo

fatto voto di vivere con la malattia

finche non avessi vinto il Creatore, cammino, dietro di me,

in punta di piedi,

ma non cosi piano da non essere udito

Non percepii piu niente, per un istante che non fu lungo.

Questo pugnale acuminato penetro fino all’impugnatura tra

le due spalle del toro delle feste

e la sua ossatura fremette come un terremoto.

La lama aderisce con tale forza al corpo che nessuno finora

e riuscito ad estrarla:

gli atleti, i meccanici, i filosofi, i medici…

hanno tentato, volta a volta, i mezzi piu diversi

Non sapevano che il male che l’uomo ha fatto non puo essere disfatto

Viandante, quando mi passerai accanto, non rivolgermi,

te ne supplico la minima parola di consolazione:

indeboliresti il mio coraggio

Lascia che io riscaldi la mia tenacia alla fiamma del martirio volontario…

vattene

Posso ancora fare un' escursione fino alle muraglie del cielo

alla testa di una legione di assassini

e tornare ad assumere quest’atteggiamento per meditare, di nuovo

sui nobili progetti della vendetta

я брудний.

Воші гризуть мене.

Коли свині дивляться на мене, вони рвуть.

Струпи на губах лущили мою шкіру,

покритий жовтуватим гноєм.

Я не знаю ні води річок, ні роси хмар.

Мої ноги вкорінилися в ґрунті й складаються аж до живота,

різновид живої рослинності,

повний мерзенних шкідників

яка вже не є м’ясом і ще не походить від рослини.

Але моє серце б'ється.

Але як би він міг битися, якщо гниль і випари

мого трупа не нагодував його в достатку?

Під лівою пахвою закріпилося сімейство жаб

і коли хтось із них рухається, мене лоскоче

стежте, щоб хтось не втік і не прийшов

почухати внутрішню частину вуха ротом:

тоді він зможе увійти у ваш мозок

Під правою пахвою є хамелеон, який дає їм вічне полювання

не голодувати:

кожен має жити

Але коли одна сторона повністю зриває підступи іншої

вони не знаходять нічого кращого, ніж залишити один одного в спокої

і смоктати тонкий жир, що покриває мої ребра:

я звик до цього

Зла гадюка пожерла мій жезл і зайняла його місце

Два дикобраза, що вже не ростуть, кинули собачку,

хто не відкинув внутрішню частину моїх яєчок:

і оселилися всередині епідермісу, обережно вимиті ...

Анус перехопив краб;

підбадьорений моєю інерцією,

кігтями вхід охороняє, і дуже болить!

Не кажи про мій хребет, бо це меч

Ви хочете знати, це неправда, чому його посадили

вертикально в моїх нирках?

Я теж не дуже чітко пам'ятаю.

Однак, якщо я вирішу розглянути пам'ять, що може бути

це не що інше, як мрія

знаю того чоловіка, коли він знав, що я маю

поклявся жити з хворобою

Поки я не переміг Творця, іду за собою,

навшпиньки,

але не так тихо, щоб не чути

Я нічого не помітив, на мить, яка була недовгою.

Цей гострий кинджал проникає до ручки між ними

два плечі партійного бика

і кості його затремтіли, як землетрус.

Лезо прилягає до тіла з такою силою, що поки що жодного

і вдалося витягти його:

спортсмени, механіки, філософи, лікарі...

вони час від часу пробували найрізноманітніші засоби

Вони не знали, що зло, яке вчинила людина, неможливо скасувати

Мандрівник, коли ти повз мене, не повертайся до мене,

Я благаю вас за найменше слово втіхи:

ти послабиш мою мужність

Дозволь мені зігріти свою завзятість до полум'я добровільної мученицької смерті...

забирайся

Я все ще можу піднятися до небесних стін

на чолі легіону вбивць

і знову поверніться до такого ставлення до медитації

про шляхетні плани помсти