The Singe - Abiotic

Human beings are disgusting creatures.

By the apex of alien hills, sacred abodes sought to emanate newly shaped

paradigms.

A relentless reign prematurely assisted the interruption of

symbiosis amongst cohorts and foreigners.

The guillotines were marshaled, disposed to decapitate virgins that desired to

copulate unholingly.

Their blades were whetted as if to sever all burgeoning thistles once known,

much like the earliest of misguided attempts to hinder the spring indefinitely.

In this kingdom, judgment was sheathed by the ignorance of a wicked people.

The ones empowered by gods could not have been seen as the culprits.

In this land, the fiends were not supernatural, but mortal architects knew

well to manipulate and incriminate the abstract.

There were no quarters for selflessness in this new world.

Now watch as all the

surfaces are scorched.

This is not the apocalypse your prophets admonished you of.

The branches wail as the flamboyant terebinths acquiesce to fiery torture.

In this hellish realm, affliction is replicated through the cracked eyeballs

of the soon to be deceased.

The feet of man will no longer interpret the

ground’s arrays of simultaneous biotic emissions.

The ashes will garnish the

soil in innocuous synchronization.

Люди — огидні створіння.

На вершині інопланетних пагорбів священні обителі прагнули виникнути нової форми

парадигми.

Невпинне правління передчасно сприяло перерванню

симбіоз між когортами та іноземцями.

Гільйотини були споряджені, налаштовані для того, щоб обезголовити дів, які забажали

копулюють бездоганно.

Їхні леза були відточені, ніби щоб розірвати всі колись відомі розростаючі будяки,

так само, як найперша помилкова спроба перешкодити весні на невизначений термін.

У цьому королівстві суд був прикритий невіглаством злих людей.

Уповноважених богами не можна було розглядати як винних.

У цій країні нечисті не були надприродними, але смертні архітектори знали

добре маніпулювати та інкримінувати абстрактне.

У цьому новому світі не було місця для самовідданості.

Тепер дивіться, як все

поверхні обпалені.

Це не той апокаліпсис, про який застерігали вас ваші пророки.

Гілки голосять, коли яскраві теребінти погоджуються на вогняні тортури.

У цьому пекельному царстві страждання відтворюється через тріснуті очні яблука

із незабаром померти.

Ноги людини більше не будуть інтерпретувати

наземні масиви одночасних біотичних викидів.

Попіл прикрасить

грунт у нешкідливій синхронізації.