Oncemil - Abel Pintos

No me gusta herir a quien amo

No me gusta traer el pasado

Aquí, al presente

No me gusta sentirme ausente

Cuando tú vives a mi lado

No me gusta matar las horas

Sonreír si no soy feliz

Convertirme tan sólo

En un fantasma amante de todos

Vendiéndole el alma al diablo

No me gusta vivir así, así…

Así, como si no doliera

Así, como si no estuviera

Ahogándome en palabras mudas

Con las manos duras de arañar la arena

Partido en once mil pedazos

Callándole la voz del alma a los dos

Asumiéndome un caso perdido

No me gusta herir a quien amo

No me gusta traer el pasado

Aquí, al presente

No me gusta sentirme ausente

Cuando tú vives a mi lado

No me gusta matar las horas

Sonreír si no soy feliz

Convertirme tan sólo

En un fantasma amante de todos

Vendiéndole el alma al diablo

No me gusta vivir así

Así, como si no doliera

Así, como si no estuviera

Ahogándome en palabras mudas

Con las manos duras de arañar la arena

Partido en once mil pedazos

Callándole la voz del alma a los dos

Asumiéndome un caso perdido

La suma de las dos mitades

La lágrima alimenta al río

La cura de las vanidades

La luz abriéndose camino

Para dar olvido a las soledades

Así, como si no doliera

Así, como si no estuviera

Partido en once mil pedazos

Callándole la voz del alma a los dos

Asumiéndome un caso perdido

Я не люблю ображати того, кого люблю

Я не люблю згадувати минуле

тут до сьогодення

Я не люблю відчувати себе відсутнім

коли ти живеш поруч зі мною

Я не люблю вбивати години

Посміхнись, якщо я не щасливий

просто наверни мене

У привид любителя всього

Продати свою душу дияволу

Мені не подобається жити так, так...

Так ніби не боляче

Отже, ніби я не був

потопаючи в мовчазних словах

Твердими руками від дряпання піску

Розбитий на одинадцять тисяч шматків

Заглушити голос душі до двох

взявши на себе кошик

Я не люблю ображати того, кого люблю

Я не люблю згадувати минуле

тут до сьогодення

Я не люблю відчувати себе відсутнім

коли ти живеш поруч зі мною

Я не люблю вбивати години

Посміхнись, якщо я не щасливий

просто наверни мене

У привид любителя всього

Продати свою душу дияволу

Мені не подобається так жити

Так ніби не боляче

Отже, ніби я не був

потопаючи в мовчазних словах

Твердими руками від дряпання піску

Розбитий на одинадцять тисяч шматків

Заглушити голос душі до двох

взявши на себе кошик

Сума двох половин

Сльоза ріку живить

Ліки від марнославства

Світло пробивається

Щоб забути самотність

Так ніби не боляче

Отже, ніби я не був

Розбитий на одинадцять тисяч шматків

Заглушити голос душі до двох

взявши на себе кошик