El Antigal - Abel Pintos

En tu viejo brazo se quedo el ayer

Rescoldo del alma arisca que se fue

El tiempo en tus manos solas

Quedo tendido sobre la luz

Sangre reseca la mañana

Llorando siglos a la voz del sol

El grito inca estremecio el dolor

Silencio descalso por tu cuerpo va

Las piedras al viento le roban la sal

Los grillos duermen la tarde

Oro desnudo del cerro atras

Cabo una boca de tu noche

El oscuro acero de tu negra piel

Para dormirse entre la soledad

Llorando el calor del llanto del indio

En su manantial febril mojando el antigal

Lluvia que viene de dios

Antiguo cansancio y lento su andar

Tiene una lanza por el cardón

Y en sus espinas dejo las manos

Para la sangre con otro dolor

Y al rayo loco dio su corazón

El destino de tu nombre fue final

Y la luna aquella ya no alumbra mas

A hembras cerro su vientre

Y por la frente se desangro

Dejo sus huellas hacia al norte

Busco camino para alla morir

Y como madre lloro tambien su mal

Si ronda por adentro el amo cideral

Y anda por tus venas, y desde que se fue

Y le vanta tus ojos negros

Para cubrirte muerto y leal

Clavo su pecho en la roca

Como una herida, y sin gritar su voz

Ella en el cielo hecha una maldicion

Llorando el calor del llanto del indio

En su manantial febril mojando el antigal

Lluvia que viene de dios

Antiguo cansancio y lento su andar

Tiene una lanza por el cardón

Y en sus espinas dejo las manos

Para la sangre con otro dolor

Y al rayo loco dio su corazón

Вчорашній день залишився на вашій старій руці

Вуглинки похмурої душі, що пішла

Час у ваших руках наодинці

Я лежав на світлі

засохла кров вранці

Плачуть століття на голос сонця

Крик інків потряс біль

Тиша босоніж для вашого тіла йде

Камені на вітрі крадуть сіль

Цвіркуни сплять вдень

Голе золото з пагорба позаду

вуст твоєї ночі

Темна сталь твоєї чорної шкіри

Заснути серед самотності

Плач жар індійського плачу

У своїй гарячковій весні змочує антигал

дощ, що йде від Бога

Стара втома і повільна хода

У нього є спис для кардона

І в його тернях я залишаю свої руки

За кров з іншим болем

І шаленій блискавиці віддав своє серце

Доля твого імені була остаточною

І той місяць більше не світить

Самка закрила живіт

А на чолі в нього йшла кров

Залишаю їхні сліди на півночі

Шукаю там спосіб померти

І як мати я теж плачу за нею погано

Якщо сидеральний майстер знаходиться всередині

І це тече по твоїх жилах, і з тих пір, як він пішов

І підняти чорні очі

Щоб прикрити вас мертвим і вірним

прибив груди до скелі

Як рана, і без крику голосу

Вона на небі зробила прокляття

Плач жар індійського плачу

У своїй гарячковій весні змочує антигал

дощ, що йде від Бога

Стара втома і повільна хода

У нього є спис для кардона

І в його тернях я залишаю свої руки

За кров з іншим болем

І шаленій блискавиці віддав своє серце