Nature, The Gentlest Mother - Аарон Копленд, Martha Lipton

Nature, the gentlest mother

Impatient of no child

The feeblest or the waywardest, —

Her admonition mild

In forest and the hill

By traveller is heard

Restraining rampant squirrel

Or too impetuous bird

How fair her conversation

A summer afternoon, —

Her household, her assembly;

And when the sun goes down

Her voice among the aisles

Incites the timid prayer

Of the minutest cricket

The most unworthy flower

When all the children sleep

She turns as long away

As will suffice to light her lamps;

Then, bending from the sky

With infinite affection

And infiniter care

Her golden finger on her lip

Wills silence everywhere

Природа, найніжніша мати

Нетерпіння до не діти

Найслабший або найсвоєрідніший, —

Її застереження м'яке

У лісі та на пагорбі

Від мандрівника почутий

Стримує розгул білку

Або надто поривчастий птах

Яка справедлива її розмова

Літній день, —

Її дім, її збори;

А коли сонце заходить

Її голос серед проходів

Підбурює несміливу молитву

Найменший крикет

Сама негідна квітка

Коли всі діти сплять

Вона повертається так довго

Як вистачить засвітити її лампи;

Потім, згинаючись з неба

З безмежною любов’ю

І нескінченний догляд

Її золотий палець на губі

Усюди воля тиша