Tantine - A2H, Kenyon

Des fois, c’est l’blues, des fois, c’est pas marrant

La ville, elle parle fort, j’avance les bras ballants

C’matin, j’ai pas envie, non, c’matin, j’suis pas en vie

Être enfermé dans l’tro-m', putain, c’est ma hantise

J’ai vu une maman pleurer, plus loin, deux mômes se tapent

Premier wagon du RER, je crois qu’le cône se tasse

Putain, où est ma place?

Pourtant, j’suis né ici

Mais, au bord du précipice, seul Satan m’félicite

J’crois qu’j’suis en dépression, en c’moment, j’déteste mes sons

J’fais des rêves très sombres et j’compte plus sur mes frères, c’est con

J’ai perdu la motiv' et les clés d’chez 'oi-m'

Vite, sous la coquille, j’frappe le mur et me pète les 'oigts-d'

J’me sens pas en phase avec les autres, arrête les poses de mannequin

Et, quand tu causes, arrête les propos d’catin

La bouffe est fade, ça m’rappelle la cantine

Le seul remède pour moi: partir chez la tantine

Fatigué d’promettre, fatigué d’connaître Paris

J’ai besoin d’m’entourer d’jambonettes, j’rentre au bled

Oui, seulement, la rue des fois

J’peux repartir rechargé quand j’me sens seul

Faut que je mette les voiles et que j’me barre là

Oui je sais qu'ça leur est égal, mes sautes d’humeur

Mes traits d’caractère, d’t’façons, ils viennent de 'àl'

Et, vu que j’me sens mieux en 'mille-fa' que sous les spotlights

Il faut qu’j’me casse par là-bas

Chez la tantine, y’a du son, un cari, du piment

Ça sert à rien d’faire le chaud, genre caïd du ciment

Y’a tous les 'zinc', du sega, du reggae dance-hall

Même le vieux 'cle-on' fume le zamal sous sa cap de base-ball

Il enchaîne mais c’est pas des verres d’eau

Il fait hyper beau, un basket, fly, je n’fais qu’des air-balls

Claquettes velcros et je file

Un restau' et une fille, j’me lève tôt et je chill

Pas envie d’rentrer chez moi, c’est tout gris

J’veux un massage de la tante, j’aime pas les toubibs

Pas besoin de courir, nan, j’ai envie d’mourir quand

Il est temps d’foutre le camp, c’est tout pourri, j’rentre

J’refais la gueule comme tout l’monde

Métro bondé, vieilles blondes, et le bronzage s’estompe

Il recommence à cailler, j’suis normal sous le veston

J’veux voir la plage, fuir le béton

Fatigué d’promettre, fatigué d’connaître Paris

J’ai besoin d’m’entourer d’jambonettes, j’rentre au bled

Oui, seulement, la rue des fois

J’peux repartir rechargé quand j’me sens seul

Faut que je mette les voiles et que j’me barre là

Oui je sais qu'ça leur est égal, mes sautes d’humeur

Mes traits d’caractère, d’t’façons, ils viennent de 'àl'

Et, vu que j’me sens mieux en 'mille-fa' que sous les spotlights

Il faut qu’j’me casse par là-bas

Іноді це блюз, іноді це невесело

Місто, воно голосно говорить, я наступаю, звісивши руки

Сьогодні вранці мені не хочеться, ні, сьогодні вранці я не живий

Бути замкненим у тро-м', блін, це моя одержимість

Я бачу, як мама плаче, далі двоє дітей стукаються

Перший вагон RER, я думаю, конус осідає

Де, чорт, я належу?

Проте я тут народився

Але на краю прірви мене вітає лише Сатана

Мені здається, я зараз у депресії, я ненавиджу свої звуки

У мене дуже темні мрії, і я більше розраховую на своїх братів, це дурниця

Я втратив мотив" і ключі до "ой-м"

Швидко, під снарядом, я вдаряюся об стіну і ламаю собі пальці

Я не відчуваю себе в гармонії з іншими, припиніть модельні пози

І, коли ви говорите, припиняйте розмову повії

Їжа м'яка, нагадує їдальню

Єдиний засіб для мене: піти до тітки

Втомився обіцяти, втомився знати Париж

Мені треба оточити себе жамонетками, я йду додому

Та тільки вулиця іноді

Я можу піти зарядженим, коли відчуваю себе самотнім

Я маю відплисти й вийти туди

Так, я знаю, що їм байдуже, мій настрій змінюється

Мої риси характеру чомусь походять від «àl»

І, оскільки в «мілле-фа» почуваюся краще, ніж під прожекторами

Мені треба там пробитися

У тітки висівки, каррі, чилі

Марно бути гарячим, як цементний цар

Там весь "цинк", sega, dance-hall reggae

Навіть старий «клеон» курить замаль під бейсболкою

Він продовжує, але це не склянки води

Погода супер гарна, баскетбольний м'яч, літаю, я займаюся тільки повітряними м'ячами

Липучки стукають, і я кручуся

Ресторан і дівчина, встаю рано і відпочиваю

Не хочеться йти додому, все сіре

Хочу масаж від тітки, лікарів не люблю

Не треба бігти, ні, мені хочеться померти, коли

Пора вибиратися геть, все прогнило, я йду додому

Я розлючений, як і всі інші

Переповнене метро, ​​старі блондинки, а загар тьмяніє

Знову починає згортатися, я під курткою нормально

Хочу побачити пляж, втекти від бетону

Втомився обіцяти, втомився знати Париж

Мені треба оточити себе жамонетками, я йду додому

Та тільки вулиця іноді

Я можу піти зарядженим, коли відчуваю себе самотнім

Я маю відплисти й вийти туди

Так, я знаю, що їм байдуже, мій настрій змінюється

Мої риси характеру чомусь походять від «àl»

І, оскільки в «мілле-фа» почуваюся краще, ніж під прожекторами

Мені треба там пробитися