Oblivion - A Wake in Providence, Mark Poida

Feeding upon the fears in our mind, Shining the light upon the horrors that

dwell inside

I know his name, and soon they will know his shame.

This is the end

This is oblivion

I know his name

(I know his name)

We will be lost under his shroud of hate

When did these dreams make my reality a living hell?

Trapped under the shroud

of putridity, I can’t escape this parabolic scene.

My soul is withering at the

seams, fucking with my sanity

I have been plagued with the sight of this world engulfed in flames.

They’re playing tricks on my mind, the voices echo through my brain

Death is knocking at my door, plotting and scheming with words seething.

Under the waning sun, I am left to exist in this gloom

They fell like dominoes within my consciousness.

We are devoid of existence.

Take in the sight of the beast.

Accept the visions of woe

Let them encapsulate you.

I have succumbed to the fear I loathe,

consumed by the curse, forever lost within this valley, behind the spires of

obsidian, occupied by delusions of grandeur, fabricating my psyche with words

of my new deity

They haunt me in my dreams, manipulating my sanity

Feeding upon the fears in our mind, shining the light upon the horrors that

dwell inside

I know his name, and soon they will know his shame

This is oblivion

Show your face, demon of my dreams.

Show your face, my nightmare, my reality

Живляться страхами в нашому розумі, Сяючи світло на жахи, які

жити всередині

Я знаю його ім’я, і скоро вони дізнаються його сором.

Це кінець

Це забуття

Я знаю його ім’я

(я знаю його ім’я)

Ми загубимось під його покровом ненависті

Коли ці сни перетворили мою реальність на пекло?

Потрапив під кожух

від гниття, я не можу уникнути цієї параболічної сцени.

Моя душа в’яне в

шви, трахаюсь з моїм розсудком

Мене мучило бачити, як цей світ, охоплений полум’ям.

Вони грають з моїм розумом, голоси відлунюють у моєму мозку

Смерть стукає у мої двері, планує змови та інтриги, киплячі слова.

Під сонцем, що заходить, мені залишено існувати в цій мороці

Вони впали, як доміно, у моїй свідомості.

Ми позбавлені існування.

Погляньте на звіра.

Прийміть бачення горя

Нехай вони інкапсулюють вас.

Я піддався страху, який ненавиджу,

поглинений прокляттям, назавжди втрачений у цій долині, за шпилями

обсидіан, зайнятий маренням величі, вигадуючи мою психіку словами

мого нового божества

Вони переслідують мене у моїх снах, маніпулюючи моїм розсудком

Харчуватися страхами в нашому розумі, висвітлюючи ті жахи

жити всередині

Я знаю його ім’я, і скоро вони дізнаються його сором

Це забуття

Покажи своє обличчя, демон моїх мрій.

Покажи своє обличчя, мій кошмар, мою реальність