my song - A Plea for Purging

In the winter of 2010, I lost my mother to the barrel of her loaded gun.

Two weeks later my forgotten dad lost the battle of his life long suicidal run.

He was dead to me years ago but losing her was an eternal blow.

I’ve spoke in the past of the broken, but now I really know.

If there’s one thing I’ve learned, we’re all put here to die.

So why jump your turn.

I’m living day by day.

There’s strange comfort in apathy.

Lay cold and alone in the ground.

Will it be paradise or will you burn.

This is all a gamble until it’s your turn.

He was dead to me years ago but losing her was an eternal blow.

I’ve spoke in the past of the broken, but now I really know.

There’s strange comfort in apathy.

Home is where the broken heart is.

Home is where the broken heart is.

Home is where the broken heart is.

Son to none.

No home but the roads I roam.

Son to none.

No home but the roads I roam.

Home is where the broken heart is.

Home is where the broken heart is.

We’re all brokenhearted.

Взимку 2010 року я втратив матір через дуло її зарядженого пістолета.

Через два тижні мій забутий тато програв битву своїм життєвим самогубством.

Він помер для мене роки тому, але втрата її була вічним ударом.

У минулому я говорив про зламане, але тепер я дійсно знаю.

Якщо я чогось чомусь навчився, ми всі поміщені сюди померти.

Тож навіщо стрибати в свою чергу.

Я живу день за днем.

У апатії є дивна втіха.

Лежати холодно й самотньо в землі.

Чи буде це рай, чи ви згорите.

Це все ігри, поки не прийде ваша черга.

Він помер для мене роки тому, але втрата її була вічним ударом.

У минулому я говорив про зламане, але тепер я дійсно знаю.

У апатії є дивна втіха.

Дім — там, де розбите серце.

Дім — там, де розбите серце.

Дім — там, де розбите серце.

Син нікому.

Немає домашнього дорога, окрім доріг, якими блукаю.

Син нікому.

Немає домашнього дорога, окрім доріг, якими блукаю.

Дім — там, де розбите серце.

Дім — там, де розбите серце.

Ми всі розбиті серцем.