Shit Twins - Dads

There is a chest

Of skin, of drawers,

With pictures of waterspouts

Coming out from the ocean and into the mainland

Where you once lived before

When you were younger before

You learned how to hope, want, or wish.

Your step became unsteady once,

Even more,

Every time you would stand on shrapnel.

(Under your feet.)

There was a growth under your skin,

An addition of pride for your newfound wasteland

But even worse,

The future you see, the future you bring,

The future you are completely okay with.

I could wait up sick, waiting for a response,

I could wait up waiting for anything,

And it’s something that you’re completely okay with.

You’ve been standing outside of my apartment,

With your mouth open wide, and I haven’t heard enough of it.

Tell me, tell me, Miranda,

Where do you see yourself tomorrow?

Do you worry each Wednesday

When the week is almost over,

Where you will sleep

Where you will sleep

Your sanctuary is Missouri in May,

And I still insist on cutting my tongue off.

You’ve been standing outside of my apartment,

With your mouth open wide, and I haven’t heard enough of it.

I will not speak of the crash,

Cause if it is never spoken of,

Then history will never know it happened.

If it is never written about,

Then no one can ever read it.

If it is never talked about,

Then no one can ever hear it.

Do we know the truths of every broken step?

Only if it’s told, forgotten when it’s old,

Undesired and cold

There is no story to be sold.

(We'll say)

We’ll say

We’ll meet up in some hotel room,

Be it fancy or pay by the hour,

And we’ll comfort each other

Like we used to in our time,

You’ll say it’ll be just like the old days

But it won’t be the fucking old days

No it won’t be the fucking old days,

Only now with our broken parts,

Our overused and torn up pieces.

Will it be better than before?

Will it be better than before?

Do we thank our practice with others,

Or will it be tarnished by exact thought?

Will it be better than before?

Will it be better than before?

Є скриня

З шкіри, із шухляд,

Із зображеннями водяних стрічок

Виходячи з океану на материк

Де ви колись жили

Коли ти був молодшим раніше

Ви дізналися, як сподіятися, хотіти чи бажати.

Твій крок став колись непевним,

Навіть більше,

Щоразу ви ставали на шрапнель.

(Під твоїми ногами.)

Під твоєю шкірою був наріст,

Додаткова гордість за вашу нововіднайдену пустку

Але ще гірше,

Майбутнє, яке ти бачиш, майбутнє, яке ти приносиш,

Майбутнє, з яким у вас все в порядку.

Я можу чекати за хворого, чекаючи відповіді,

Я міг би чекати, чекаючи чого завгодно,

І це те, з чим ви цілком влаштовуєте.

Ти стояв біля моєї квартири,

З широко відкритим ротом, і я не чув про це достатньо.

Скажи мені, скажи мені, Міранда,

Де ви бачите себе завтра?

Чи хвилюєтеся щосереди

Коли тиждень майже закінчився,

Де ти будеш спати

Де ти будеш спати

Твоє святилище — Міссурі в травні,

І я досі наполягаю на тому, щоб відрізати собі язика.

Ти стояв біля моєї квартири,

З широко відкритим ротом, і я не чув про це достатньо.

Я не буду говорити про аварію,

Бо якщо про це ніколи не говорять,

Тоді історія ніколи не дізнається, що це сталося.

Якщо про це ніколи не пишуть,

Тоді ніхто ніколи не зможе прочитати це.

Якщо про це ніколи не говорять,

Тоді ніхто ніколи не зможе цього почути.

Чи знаємо ми правду кожного зламаного кроку?

Тільки якщо про це розкажуть, забуть, коли воно старе,

Небажаний і холодний

Немає історії, яку можна продати.

(Ми скажемо)

ми скажемо

Ми зустрінемося в якомусь готельному номері,

Нехай це вишукано чи оплачуйте погодинно,

І ми втішимо один одного

Як ми колись у наш час,

Ви скажете, що це буде як у старі часи

Але це будуть не ті чортові старі часи

Ні, це не будуть прокляті старі часи,

Тільки тепер з нашими зламаними частинами,

Наші надмірно використані й розірвані шматки.

Чи буде краще, ніж раніше?

Чи буде краще, ніж раніше?

Чи дякуємо ми нашій практиці з іншими,

Або воно заплямується точною думкою?

Чи буде краще, ніж раніше?

Чи буде краще, ніж раніше?