94 -

Pode me chamar

Somos o que somos, todos filhos do abandono em busca de um bom lugar

Penso bem, sem ramelar

Cada passo é coordenado, não faça menção de cruzar

Somos todos programados, não tou aqui pra aceitar

Desespero cala, minha boca não falha, cuspo ódio pros sem voz poder falar

Pelo corre morro ou mato, sem mandar recado, nois tá pra trocar

Geração total 90

Põe nas letras alma e sangue, meu bloco se apresenta

É pelo amor e pelo dom, sobrevivendo a ruína

Verso é luz na escuridão, Jão

Exemplo tá tendo, os menor no veneno

Trilhando um rumo por entre a cidade

Perceba agora o tempo fechando

Terra da garoa, somos tempestade

As guias pr’eu não me perder

São Paulo, cidade imunda que amo sem saber por quê

Paga pra entrar, mas não pra entender

Guerreiro destemido, filho de Ogum Xoroquê, pra dizer

Tudo o que não ouvir

Pode pá, sem pilantragem, Cês vão ter que me engolir

Somos fantasmas que vigiam no escuro

Meus cria, tão avançados que vieram do futuro

Tou escrevendo soco com a ponta da faca pra mão da derrota não me sufocar

Uma brisa, um sopro, uma voz que mata, outro tiro empata todo o placar

Todos donos do destino, sentimento entoa hino, nem sempre nobres motivos,

mas minha cara não é julgar

Outro gol de placa, outro tiro certo, pau no cu do ego, eu não tou pra errar

Ви можете називати мене

Ми такі, які ми є, всі покинуті діти в пошуках хорошого місця

Думаю добре, без балакань

Кожен крок скоординований, про перетин не згадуйте

Ми всі запрограмовані, я тут не для того, щоб прийняти це

Замовкни, розпач, мій рот не підводить, я виплюю ненависть до тих, хто не має голосу, щоб мати можливість говорити

Через пагорб чи кущі, не надсилаючи повідомлення, ми збираємося змінитися

Всього покоління 90

Вклади душу і кров у листи, мій блок представляє себе

Це за любов і за дар, пережити руїну

Вірш — це світло в темряві, Жоао

Прикладом є наявність неповнолітніх в отруті

Прокладаючи курс через місто

Усвідомте час закриття

Земля мряка, ми буря

Провідники, щоб я не заблукав

Сан-Паулу, брудне місто, яке я люблю, не знаючи чому

Ви платите, щоб увійти, але не щоб зрозуміти

Безстрашний воїн, так би мовити, син Огуна Ксороке

Все, що ти не чуєш

Ти можеш, без хитрощів, тобі доведеться мене проковтнути

Ми привиди, які спостерігають у темряві

Мої нащадки, настільки просунуті, що прийшли з майбутнього

Я пишу удар кінчиком ножа, щоб рука поразки мене не задушила

Вітерець, удар, голос, що вбиває, ще один постріл зрівнює рахунок

Всі володарі долі, почуття співають гімн, не завжди благородні мотиви,

але моє обличчя не засуджує

Ще один гол удома, ще один точний удар, тицяй его в дупу, я не збираюся пропускати