Tosca, S. 69, IGP 17, Act II: "Vissi d'arte, vissi d'amore" (Tosca, Scarpia) - Carlo Felice Cillario, Maria Callas, Джакомо Пуччини

Vissi d’arte, vissi d’amore,

non feci mai male ad anima viva!

Con man furtiva

quante miserie conobbi aiutai.

Sempre con fè sincera

la mia preghiera

ai santi tabernacoli salì.

Sempre con fè sincera

diedi fiori agl’altar.

Nell’ora del dolore

perchè, perchè, Signore,

perchè me ne rimuneri così?

Diedi gioielli della Madonna al manto,

e diedi il canto agli astri, al ciel,

che ne ridean più belli.

Nell’ora del dolor

perchè, perchè, Signor,

ah, perchè me ne rimuneri così?

Я жив мистецтвом, я жив коханням,

Я ніколи не кривдив живу душу!

З потайною людиною

скільки бід я знав, що допоміг.

Завжди з щирою вірою

моя молитва

він піднявся до святих наметів.

Завжди з щирою вірою

Я подарував квіти до вівтаря.

В годину болю

Чому, чому, Господи,

чому ти віддаєш мені так?

Я віддав коштовності Мадонни до мантії,

і я дав пісню зіркам, небу,

хто сміється красивіше.

В годину болю

чому, чому, пане,

ах, чому ти мені так платиш?