Celui Qui S' En Va - Damia

Sous les gal’rie d’l’Odéon, on entend parfois

Les notes d’un accordéon qui pleure à mi-voix

C’est pas la chanson d’amours de chaqu’jours

Ni le refrain vif et bien parisien

C’est quelqu’chose de différent

Ça semble tout gris

La nuit, des couples errants l'écoutent, surpris

C’est un air qu’on dirait las de tout, éc urer

Ça fait pleurer

C’est la java de celui qui s’en va

Sans r’garder en arrière

Seul dans la nuit en laissant derrière lui

Leurs braises et les prières

Tous les bobards il en a eu sa part

Tous les serment, il les sait

Et comment

Aussi lassé, dégoûté du passé

Il s’en va l’c ur blesser

C’est la java, c’est la pauvre java

De celui qui s’en va

Y’a des soirs comme des bouts d’l’an

Où le c ur lassé

Dans l’silence fait son bilan des amours passées

C’qu’il entend autour de lui, dans la nuit

Ce n’est plus le chiant d’amour, des beaux jours

Comme des gueux battant l’pavé

Tous les souvenirs

Semblent ce soir d’un air mauvais

Vers lui revenir

Et là-bas, à mi-voix

Semblent chanter, pourquoi

Comme autrefois

C’est la java de celui qui s’en va

Sans r’garder en arrière

Seul dans la nuit en laissant derrière lui

Leurs braises et les prières

Tous les bobards il en a eu sa part

Tous les serment, il les sait

Et comment

Aussi lassé, dégoûté du passé

Il s’en va l’c ur blesser

C’est la java, c’est la pauvre java

De celui qui s’en va

C’est la java, c’est la pauvre java

De l’amour qui s’en va

C’est la java, c’est la pauvre java

De l’amour qui s’en va

Під галереями Одеон іноді чуємо

Ноти акордеона, що плаче тихим голосом

Це не повсякденна пісня про кохання

Ані хрусткий, паризький хор

Це щось інше

Виглядає все сіре

Вночі його, здивовано, слухають бродячі пари

Це повітря, яке, здається, втомлене від усього, що його треба обдирати

Це змушує вас плакати

Це ява того, хто йде

Не оглядаючись

Сам уночі залишив позаду

Їхні вугілля і молитви

Усі слухи він мав свою частку

Усі клятви, які він знає

І як

Такий втомлений, огидний до минулого

Він йде, щоб поранити своє серце

Це java, це погана java

Від того, хто йде

Бувають вечори, як кінець року

Де втомлене серце

У тиші підводить підсумки минулого кохання

Те, що він чує навколо себе вночі

Це вже не біль кохання, хороші дні

Як жебраки, що б'ють бруківку

Усі спогади

Виглядай злий сьогодні ввечері

До нього повертайся

А там, тихим голосом

Здається, співає, чому

Як і раніше

Це ява того, хто йде

Не оглядаючись

Сам уночі залишив позаду

Їхні вугілля і молитви

Усі слухи він мав свою частку

Усі клятви, які він знає

І як

Такий втомлений, огидний до минулого

Він йде, щоб поранити своє серце

Це java, це погана java

Від того, хто йде

Це java, це погана java

Про любов, що йде

Це java, це погана java

Про любов, що йде