Deathbed and Beyond (Prod. Big Cats, Additional Vocals by Haley Bonar) - Guante

You can call it a love song

You can call it a death rattle

You can call it a battle cry

You can call it the national anthem for your side

When I’m on my deathbed

I’d rather have a memory of this conversation

Than just a blank space in which I’d fill with fantasy

I write to turn strangers into family

I write to cultivate space, write to plant these seeds

I write to shine a little light on ‘em

See the cipher spit drip right on ‘em

I write often, to see the seed change into a tree on my grave;

where others

only see a stage

I see billions of people, and billions of years

All leading up to us standing right here

And if that ain’t a miracle, I am not a sinner

I’m a man tryin' to dam a river

So we’re not all just water under the bridge

Give me a lake where my sisters and brothers can swim

Because I don’t have a lot of close friends

I try to make up for that with a lot of far ones

As if the light from a million little stars was

As warm as the sun on summer Sundays

I leave a CD on the counter for another someday

Like… let me explain:

When I was 17, I was considered deceased for five minutes

And I remember everything, so I don’t know my limits

How can you?

When you see the stars like candles

Unmoved by the past tense force of your last breath your

Last steps never echo too far

No heaven, no hell, just an ocean of stars

And when it’s all finished, you fall in it

The ripple’s so small and it fits like a halo

Hey yo, I woke up in the ambulance

The paramedics askin' what you laughin' at?

And after that I inhaled so hard

That a little Midwest impaled my heart

Now maybe that explains my art:

Half Twin Cities, half made of stars

I’ve been to the other side, really

Y’all want to see what I brought back with me?

Ви можете назвати це піснею про кохання

Ви можете назвати це смертельним брязкальцем

Ви можете назвати це бойовим кличем

Ви можете назвати це національним гімном для своєї сторони

Коли я лежу на смертному одрі

Я хотів би, щоб ця розмова була в пам’яті

Аніж просто порожній простір, який я б заповнив фантазією

Я пишу, щоб перетворити незнайомих людей на рідних

Я пишу, щоб культивувати простір, пишу, щоб посадити це насіння

Я пишу, щоб просвітити їх

Подивіться, як плювки шифру капають прямо на них

Я часто пишу, щоб бачити, як насіння перетворюється на дерево на моїй могилі;

де інші

бачити лише сцену

Я бачу мільярди людей і мільярди років

Усе веде до нас, що стоїмо тут

І якщо це не диво, я не грішник

Я людина, яка намагається перегородити річку

Отже ми не всі просто вода під мостом

Дайте мені озеро, де мої сестри та брати зможуть плавати

Тому що у мене не так багато близьких друзів

Я намагаюся надолужити за це багатьма далекими

Ніби світло від мільйона маленьких зірок було

Такий теплий, як сонце в літню неділю

Я залишаю компакт-диск на прилавку на інший день

Наприклад... дозвольте пояснити:

Коли мені було 17 років, мене п’ять хвилин вважали померлим

І я пам’ятаю все, тому я не знаю своїх меж

Як ти можеш?

Коли ти бачиш зірки, як свічки

Не зворушений силою минулого часу твого останнього подиху

Останні кроки ніколи не відлунюють надто далеко

Ні раю, ні пекла, просто океан зірок

І коли все буде закінчено, ви потрапляєте в це

Хвиля така маленька, що вона підходить як ореол

Привіт, я прокинувся в машині швидкої допомоги

Парамедики питають, з чого ти смієшся?

І після цього я так вдихнув

Цей маленький Середній Захід проколов моє серце

Можливо, це пояснює моє мистецтво:

Наполовину міста-побратими, наполовину з зірок

Я дійсно був на іншому боці

Хочете подивитись, що я привіз із собою?