... E la luna bussò - Loredana Bertè

E la luna bussò alle porte del buio

«Fammi entrare», lui rispose di no!

E la luna bussò dove c’era il silenzio

ma una voce sguaiata disse

«Non è più tempo»

quindi spalancò le finestre del vento

e se ne andò a cercare un po' più in là

qualche cosa da fare

dopo avere pianto un po'

per un altro no, per un altro no

che le disse il mare, che le disse il mare.

E la luna bussò su due occhiali da sole

quello sguardo non si accorse di lei

ed allora provò ad un party in piscina

senza invito non entra nemmeno la luna

quindi rotolò su champagne e caviale

e se ne andò a cercare un po' più in là

qualche cosa da fare

dopo avere pianto un po'

per un altro no, per un altro no

di un cameriere e allora giù

quasi per caso più vicino ai marciapiedi

dove è vero quel che vedi

e allora giù giù senza bussare

tra le ciglia di un bambino

per potersi addormentare

e allora giù fra stracci e amore

dove è un lusso la fortuna

c'è bisogno della luna

e allorà giù

І місяць стукав у двері темряви

«Впусти мене», — відповів він, що ні!

І місяць стукав там, де була тиша

але грубий голос сказав

"Вже не час"

тоді він розкрив вікна вітру

і пішов подивитися трохи далі

щось робити

через деякий час поплакавши

для іншого ні, для іншого ні

що їй розповіло море, що їй розповіло море.

І місяць постукав у два сонцезахисні окуляри

цей погляд її не помітив

а потім він спробував вечірку біля басейну

без запрошення навіть місяць не заходить

потім катають на шампанському та ікрі

і пішов подивитися трохи далі

щось робити

через деякий час поплакавши

для іншого ні, для іншого ні

офіціанта, а потім вниз

майже випадково ближче до тротуарів

де те, що ти бачиш, правда

а потім вниз без стуку

між віями дитини

щоб можна було заснути

а потім униз між ганчірками та коханням

де удача - це розкіш

нам потрібен місяць

а потім вниз