Calling Lightning Pt. 2 - Howlin' Rain

Someday I’ll find your rotting bones

Oh my golden old friend it’s so hard to let go

While time is drifting like the ice in the hearts of the bergs

Drifting beneath the northern lights

Lonely is the town

And dark is the dusk in the city’s bloodshot eyes

There was hardly a sound

But for the feathers of vultures beating the ground

We are only slaves to our ghostly arms and legs

Dancing in our graves

And laying in the ruins of this golden age

I worked in the fields in a dignified way

But my pride was just another agent of decay

You were my song when you ripped your pretty head

And let the laughter fly like you were burning your bread

Hold the dogs at bay, your laughter was the love that ran today

I tried to wield a greater blade

But all you lions can keep your bloody pride

We are only slaves to our master’s memories

Staggering through the days to yield the seed of the golden age

When we were young we said we’d never play the game

With our handles of wine and blood stained blazers

Well time now has surely passed us by

And I remember our school but little of our crimes

Oh my dear brothers what were your names?

And what was the nature of our glorious anger?

The sound we fear is only our day

Creeping behind us to another stranger

We are only slaves to our distant youths and coming graves

Let them say I was a hard working stiff and sand of the golden age

Колись я знайду твої гнилі кістки

О мій старий золотий друже, від якого так важко відпустити

Поки час дрейфує, як лід, у серцях бергів

Дрейф під північним сяйвом

Самотнє місто

І темні сутінки в налитих кров’ю очах міста

Звуку майже не було

Але за пір’я грифів, що б’ють землю

Ми лише раби наших примарних рук і ніг

Танці в наших могилах

І лежить у руїнах цього золотого віку

Я працював на полях гідно

Але моя гордість була просто ще одним агентом розпаду

Ти була моєю піснею, коли розірвала свою гарну голову

І хай літає сміх, наче ти хліб палиш

Тримайте собак на відстані, твій сміх був любов’ю, яка пройшла сьогодні

Я намагався орудувати більшим лезом

Але всі ви, леви, можете зберегти свою криваву гордість

Ми лише раби спогадів нашого господаря

Похитуючись крізь дні, щоб дати зерно золотого віку

Коли ми були молодими, ми говорили, що ніколи не будемо грати в цю гру

З нашими ручками з винних і кров’юних блейзерів

Ну, час, безсумнівно, повз нас

І я пам’ятаю нашу школу, але мало наших злочинів

О, мої дорогі брати, як вас звали?

І якою була природа нашого славетного гніву?

Звук, якого ми боїмося — це лише наш день

Підповзає за нами до іншого незнайомця

Ми лише раби нашої далекої молодості та майбутніх могил

Нехай скажуть, що я був працездатним, піском золотого віку