Moonfog - Sacramentum

In the twilight I stand

In the faint light of the moon

Like blood flowing out of an open wound

Will grief and hate companion my soul

To the unchallenged heights

Of my profane desire

Forever marked by the light

I am seeking on downwards

Led by the dripping tears

Of the mourning origins

Swept in misty moonfog I am

Tempted to die by my own hand

Sardonic wrath overwhelms me

Now blinded by hate and it’s all I can see

My weeping soul

Beg for the twilight to come

Frustration eats away my sanity

Waiting for cheerlessness to come

Lying in my cave longing for eternal night

As a wind of the past blows through my mind

My eyes swollen up by all the tears

Infinite sorrow flow through my veins

As I am thinking of taking my last breath

У сутінках я стою

У слабкому світлі місяця

Як кров, що тече з відкритої рани

Буде горе й ненависть супутник моєї душі

До незаперечних висот

Про моє профанське бажання

Назавжди позначений світлом

Я шукаю вниз

На чолі сльози, що капають

Про походження жалоби

Я охоплений туманним місячним туманом

Спокуса померти від власної руки

Мене переповнює сардонічний гнів

Тепер засліплений ненавистю, і це все, що я бачу

Моя плачуча душа

Благайте, щоб настали сутінки

Розчарування з’їдає мій розсуд

Чекаючи, коли прийде безрадісність

Лежа в моїй печері, тугаю за вічною ніччю

Як вітер минулого віє в моїй розумі

Мої очі опухли від усіх сліз

По моїх жилах тече нескінченна скорбота

Оскільки я думаю зробити мій останній подих