Mon empire - Swift Guad

Y’en a qui cherchent la vérité dans un grimoire ancien

Y’en a qui veulent des aveux devant un miroir sans teint

Dur de s’en tirer pour un type rarement sain

Les dettes et les soucis c’est une histoire sans fin

Un milliard d’emprunts, un smicard en chien

Au bout d’un temps on s’met à vendre un produit argentin

C’est comme un puits sans fond, un sque-di qui vaut rien

On a qu’des miettes, on croit bâtir un empire byzantin

J’voulais tenter ma chance et non pas changer la donne

Honoré par mes rimes, ce beat qui sans cesse m’assomme

Ou bien prendre la place du type qui encaisse la somme

Elle est bien loin l'époque du p’tit qui manquait d’calcium

Moi je prends cet alcool, je rentre et j’cartonne

Le gars qui parlait fort fini en cendres et carbone

J’te vends cet album, t’es pas content c’est aç comme

Toute histoire à une fin c’est comme la France et Alstom

On peut y arriver sans écraser les autres

J’ai besoin d’une gomme pour effacer mes fautes

On s’est cramé les ailes, on s’est cassé les côtes

J’ai besoin d’une feuille blanche pour étaler mes proses

Mortel comme ce temps qui fait faner les roses

Puissant comme ce shit qui fait planer les mômes

Froid comme cet hiver qui fait caler les goves

Toujours cette galère qui fait ramer les pauvres

L’encre sur ma feuille c’est comme le sang chez l’boucher

L’artère est encrassée, ils m’disent de manger bouger

Dans mes couplets: tu sens le danger pousser

La vue qui devient floue comme quand le bang fait tousser

T’es pas trop Cartier-Bresson, t’es pas trop quartier branché

Tu t’fous du papier crépon, tu veux des papiers français

Ça pète les plombs, ça fini par un pavé lancé

Des fois j’suis défoncé, des fois mon rap est censé

Pour démarrer ta vie faut dévisser l’gros boitier

Tu finiras avec une étiquette au doigt d’pied

J’ai grandi loin des remparts et des rents-pa fortunés

Mais quand on nous rembarre j’ai ce langage ordurier

Les dettes et les soucis c’est une histoire sans fin

Є ті, хто шукає правди в старовинному гримуарі

Деякі хочуть зізнань перед безбарвним дзеркалом

Рідко здоровому хлопцю важко піти з рук

Борги та турботи – це нескінченна історія

Мільярд кредитів, собачий мішок

Через деякий час починаємо продавати аргентинський продукт

Це як бездонна яма, сквер-ді нічого не вартий

У нас тільки крихти, ми віримо, що будуємо Візантійську імперію

Я хотів спробувати щастя і не змінювати гру

Вшанований моїми римами, цей ритм, який постійно вибиває мене з ладу

Або зайняти місце хлопця, який бере гроші

Далеко від часів малечі, якій не вистачало кальцію

Я, я приймаю цей алкоголь, я йду додому і я хіт

Голосний хлопець опинився в попелі та вуглецю

Я продаю тобі цей альбом, ти не в захваті від нього

Кожна історія має кінець, це як Франція та Alstom

Ми можемо це зробити, не пригнічуючи інших

Мені потрібен ластик, щоб стерти свої недоліки

Ми спалили крила, зламали ребра

Мені потрібен чистий аркуш, щоб розкласти прозу

Смертельна, як погода, що в'яне троянди

Потужний, як те лайно, яке підносить дітей

Холодна, як ця зима, що зупиняє гови

Завжди ці клопоти змушують бідних сваритися

Чорнило на моєму аркуші, як кров у м’ясника

Артерія забита, кажуть їсти рухатися

У моїх віршах: відчуваєш, як небезпека штовхає

Вид, який стає розпливчастим, як коли бонг змушує вас кашляти

Ти не надто Cartier-Bresson, ти не надто модний

Вам байдуже крепований папір, вам потрібні французькі папери

Воно злякається, закінчується кинутим бруківкою

Іноді я під кайфом, іноді мій реп

Щоб почати своє життя, вам доведеться відкрутити велику коробку

У підсумку ви отримаєте бирку на нозі

Я виріс далеко від валів і багатої ренти

Але коли нас зневажають, у мене ненормативна лексика

Борги та турботи – це нескінченна історія