Ich bin Freund von Klischees und funkelnden Sternen - Gisbert zu Knyphausen

Durch den Hafen wehen wir

Zwei Blatt recycletes Papier

Ja, wir werden uns wieder füllen

Mit all den prächtigen Farben

Die unsere Einsamkeit umhüllen

(und all die hässlichen Narben)

Der Himmel leuchtet in Schwarz und in Blau

Er schmückt sich mit Sternen

So als wolle er niemals wieder Grau

Und hässlich werden

Schrei mich an, wenn du magst

Lach mich aus, wenn du willst

Aber ich liebe es

Wie die Erde sich dreht

Und der Mond dann auf einmal

Hell und einsam über uns steht

Ich bin Freund von Klischees

Und von funkelnden Sternen

Und ich mag dich sehr, sehr gern

Mit der Linie 62

Nach Finkenwerder und zurück

(und weiter und immer weiter)

Dieses Lächeln steht dir prächtig

Ich könnte mir das ewig anschauen

Und zum Glück wird es breiter und breiter

Lach mich aus, wenn du magst

Schrei mich an, wenn du willst

Aber ich liebe es

Wenn sich der Schiffsmotor dreht

Und der Wind uns beim Fahren

Um die Ohren weht

Ich bin Freund, Freund von Klischees

Und von Elbfähren

Ja und dich mag ich sehr, sehr gern

Продуємо через гавань

Два аркуші переробленого паперу

так, ми знову заповнимо

З усіма чудовими кольорами

Огортає нашу самотність

(і всі потворні шрами)

Небо світиться чорно-синім

Він прикрашає себе зірками

Ніби він ніколи більше не хоче сірого

І стати потворним

Кричи на мене, якщо хочеш

Смійся з мене, якщо хочеш

але я люблю це

Як обертається земля

А потім місяць відразу

Яскраво і самотньо стоїть над нами

Я прихильник кліше

І блискучі зірки

І ти мені дуже-дуже подобаєшся

З рядком 62

До Фінкенвердера і назад

(і так далі і далі)

Ця посмішка тобі чудово йде

Я міг би дивитися на це вічно

І, на щастя, він стає все ширшим і ширшим

Смійся зі мною, якщо хочеш

Кричи на мене, якщо хочеш

але я люблю це

Коли двигун корабля обертається

І вітер нас під час їзди

Удари навколо вух

Я друг, друг кліше

І з Ельби пороми

Так, і ти мені дуже-дуже подобаєшся