Тебе (Поезд) - Людмила Шаронова

Поезд ждал меня, чтоб увезти

К старому, забытому перрону.

Здесь была проездом я, прости

Снова сердце потянуло к дому.

Подними глаза скажи прощай

Только не целуй, я умоляю

Гор мне золотых не обещай

Нету их теперь, я это знаю

Колёса ровно застучат, а на перронах

О чём то люди промолчат в своих вагонах,

А ты домой вернёшься и твоя жена

Устало спросит — Где ты был?

Я не спала.

Помнишь, как в твою стучалась дверь

Помнишь, как под окнами стояла.

Счастье я своё найду, поверь,

То, которое с тобой не знала.

Не держи за руки отпусти,

Вспомни, как ночами уходила.

Всё тебе прощаю и прости,

Только знай, что я не разлюбила.

Колёса ровно застучат, а на перронах

О чём то люди замолчат в своих вагонах,

А я подумаю, ведь где-то же он есть,

Мой райский остров, почему не здесь.

Колёса ровно застучат, а на перронах

О чём то люди замолчат в своих вагонах,

А ты домой вернёшься и твоя жена… Устало спросит- Г де ты был?

Я так ждала.

Потяг чекав на мене, щоб відвезти

До старого, забутого перону.

Тут була проїздом я, вибач

Знову серце потягло до будинку.

Підніми очі скажи прощай

Тільки не цілуй, я¦ благаю

Гор мені золотих не обіцяй

Нема їх тепер, я це знаю

Колеса рівно застучать, а на перонах

Про що люди промовчать у своїх вагонах,

А ти додому повернешся і твоя дружина

Втомлено запитає— Де ти був?

Я не спала.

Пам'ятаєш, як у твою стукали двері

Пам'ятаєш, як стояла під вікнами.

Щастя я своє знайду, повір,

Те, яке з тобою не знала.

Не тримай за руки відпусти,

Згадай, як ночами йшла.

Все тобі прощаю і пробач,

Тільки знай, що я не розлюбила.

Колеса рівно застучать, а на перонах

Про що люди замовчать у своїх вагонах,

А я подумаю, адже десь ж він є,

Мій райський острів, чому не тут.

Колеса рівно застучать, а на перонах

Про що люди замовчать у своїх вагонах,

А ти додому повернешся і твоя дружина ... Втомлено запитає- де ти був?

Я так чекала.