Por Las Costas Entrerrianas / Carta a un Amigo - Soledad, Horacio Guarany

Fulgor del amanecer por las costas entrerrianas

cruzando el Gualquiraró casi llegando a Corrientes

se siente la sensación de estar viviendo en el cielo

con una dulce mujer que nadie pudo igualarla.

Verdores del saucedal que el agua va acariciando

allá pasa un pescador que va en la popa bogando

y canta mi corazón porque no existe en el mundo

una fortuna mayor que estar volviendo a esos pagos.

Y pienso chamigo qué linda es la vida

qué linda mi tierra y mi gente también

y pienso en el Yoyi, en Claudia y en Carlos

y el Pelao Lezcano que no olvidaré.

Amigos del alma que alegran la vida

y me dan la fuerza para no aflojar

y gritarle al mundo en un mano a mano

paraíso entrerriano ciudad de La Paz.

Cuando salgo a recorrer esos ríos de mi tierra

suelo llorar sin querer por la belleza que encierra

me embarga una honda emoción por ese amor a mi tierra

y si encuentro una mujer soy como el indio en la guerra.

Con el caballo cuateao viene Linares Cardozo

nadando hasta el Paraná y el alma llena de gozo

cuando lo veo pasar de arriba de la barranca

suelo chiflarle demás para que me lleve en ancas.

Яскравий світанок уздовж узбережжя Ентре-Ріос

перетинаючи Гуалькіраро, майже досягаючи Корріентес

ти відчуваєш відчуття життя на небі

з милою жінкою, з якою ніхто не зрівнявся.

Зелень вербового гаю, що вода пестить

минає рибалка, що їде на кормі веслуючи

а моє серце співає, бо його немає на світі

більший стан, ніж повертатися до цих платежів.

І я думаю, chamigo, як прекрасне життя

як прекрасна моя земля і мій народ

і я думаю про Йої, Клаудію та Карлоса

і Пелао Лескано, який я не забуду.

Друзі душі, які освітлюють життя

і вони дають мені сили не ослабнути

і кричати на світ в руках

Entrerriano райське місто Ла-Пас.

Коли я виходжу досліджувати ті річки своєї землі

Я зазвичай ненавмисно плачу через красу, яку він містить

Мене переповнюють глибокі переживання за цю любов до своєї землі

і якщо я знайду жінку, я схожий на індіанця на війні.

З конем cuateao приходить Лінарес Кардозо

плавання до Парани і душа сповнена радості

коли я бачу, як він проходить з-над яру

Зазвичай я занадто багато свищу, щоб він взяв мене на корточки.