Come Un Vecchio Incensiere All'Alba Di Un Villaggio Deserto - Alan Sorrenti

All’alba di un villaggio deserto

Con scarpe lucide e un berretto

Con tante cose in tasca

E confusione nella testa

Il tuo passo fermo calpestava

Le pietre della lunga strada

Che portava alla meta desiderata

Gli anni correvano coi tuoi passi

Gli anni logorarono i tuoi passi

Quei passi fermi da padrone

Che poi diventarono

Passi spenti di un pastore

La tua montagna era sempre più alta

La tua strada era sempre più lunga

Anche il sole che ti riscaldava

E ti accompagnava

Ora ti tradiva, ora ti odiava

Anche la donna che un tempo ti consolava

Ora l’hai persa e non l’hai più ritrovata

Mille volti hai incontrato

Mille strade ti hanno indicato

Mille strade senza sbocchi

Angeli di marmo ti hanno accecato gli occhi

Gli anni correvano coi tuoi passi

Gli anni logorarono i tuoi passi

Quei passi fermi da padrone

Che poi diventarono

Passi spenti di un pastore

La tua montagna era sempre più alta

La tua strada era sempre più lunga

Un giorno il sole ti ha spaccato la testa

Un giorno l’acqua si è fatta vetro

Un giorno l’aria ti ha gassato i polmoni

Un giorno il vento ti ha strappato i capelli

Un giorno la muffa sulle tue labbra

È cresciuta

Un giorno la pioggia ha bagnato il tuo viso

E tu hai pianto e tu hai riso

E poi di colpo ti sei ritrovato

Come morta cenere in un accampamento desolato

E poi di colpo tu sei risorto

Come un vecchio incensiere

All’alba di un villaggio deserto

На зорі спустілого села

З блискучими черевиками і кепкою

З такою кількістю речей у кишені

І плутанина в голові

Твій рівний крок розтоптаний

Каміння довгої дороги

Що й призвело до бажаної мети

Твоїми кроками бігли роки

Роки виснажили твої кроки

Ці тверді кроки господаря

Якими вони згодом і стали

Тупі кроки пастуха

Твоя гора ставала все вищою й вищою

Твоя дорога ставала все довшою

Навіть сонце, що тебе зігріло

І він супроводжував вас

То він тебе зрадив, то він тебе ненавидів

Навіть та жінка, яка колись тебе втішала

Тепер ви загубили його і більше ніколи не знайшли

Ви зустріли тисячу облич

Тисяча доріг вам показала

Тисяча тупиків

Мармурові ангели засліпили вам очі

Твоїми кроками бігли роки

Роки виснажили твої кроки

Ці тверді кроки господаря

Якими вони згодом і стали

Тупі кроки пастуха

Твоя гора ставала все вищою й вищою

Твоя дорога ставала все довшою

Одного дня сонце розбило тобі голову

Одного разу вода стала скляною

Одного разу повітря загазило ваші легені

Одного разу вітер порвав тобі волосся

Одного разу цвіль на губах

Виріс

Одного разу дощ намочив тобі обличчя

І ти плакав, і ти сміявся

І раптом ти знайшов себе

Як мертвий попіл у спустошеному таборі

А потім раптом ти воскрес

Як старе кадило

На зорі спустілого села