36 Arie di Stile Antico: No. 14, Vaghissima sembianza (Recorded 1920) - Enrico Caruso

Vaghissima sembianza d’antica donna amata

Chi, dunque, v’ha ritratta con tanta simiglianza

Ch’io guardo, e parlo, e credo d’avervi a me

Davanti come ai bei dì d’amor?

La cara rimembranza che in cor mi s'è destata

Si ardente v’ha già fatta rinascer la speranza

Che un bacio, un voto, un grido d’amore…

Più non chiedo a lei che muta è ognor

Дуже туманна подобу стародавньої коханої жінки

Хто, отже, зобразив вас з такою схожістю

Дивлюсь, говорю і здається, що ти зі мною

Перед прекрасними днями кохання?

Дорогий спогад, що прокинувся в моєму серці

Горе, що надія вже відродилася

Який поцілунок, клятва, крик кохання...

Я більше не питаю її, що змінює кожен