Стоп-машина - Ленинград

Жизнь моя — как электричка:

Чая нет и нету спичек,

А соседи по вагону — как один — козлы

Еду я на третьей полке

И сижу как на иголках

Свои нервы завязав в узлы

Кричу я: «Стоп-машина!

Стоп-машина!

Сил у меня ведь больше-больше нет»

Кричу я: «Стоп-машина!

Стоп-машина!

Я возвращаю билет!»

Двадцать пятый год я еду

Еду-еду — не доеду

Еду-еду — не доеду до конца

Кровь и пот, чужие лица

Все мелькает и кружится

И протухла чья-то колбаса

Кричу я: «Стоп-машина!

Стоп-машина!

Сил у меня ведь больше-больше нет»

Кричу я: «Стоп-машина!

Стоп-машина!

Я возвращаю билет!»

Хочется мне, хочется

Уйти от одиночества

И вот я у ларька соображаю на троих,

А собутыльники мои

Тупые, блядь, как глухари

Я их люблю и ненавижу их

Кричу я: «Стоп-машина!

Стоп-машина!

Сил у меня ведь больше-больше нет»

Кричу я: «Стоп-машина!

Стоп-машина!

Я возвращаю билет!»

Життя моє— як електричка:

Чаю немає і немає сірників,

А сусіди по вагону — як один — козли

Їду я на третій полиці

І сиджу як на голках

Свої нерви зав'язавши в вузли

Кричу я: Стоп-машина!

Стоп-машина!

Адже сил у мене більше-більше немає»

Кричу я: Стоп-машина!

Стоп-машина!

Я повертаю квиток!»

Двадцять п'ятий рік я їду

Їду-їду—не доїду

Їду-їду—не доїду до кінця

Кров і піт, чужі особи

Все миготить і кружляє

І протухла чиясь ковбаса

Кричу я: Стоп-машина!

Стоп-машина!

Адже сил у мене більше-більше немає»

Кричу я: Стоп-машина!

Стоп-машина!

Я повертаю квиток!»

Хочеться мені, хочеться

Піти від самотності

І ось я у ларька розумію на трьох,

А собутильники мої

Тупі, блядь, як глухарі

Я их люблю і ненавиджу їх

Кричу я: Стоп-машина!

Стоп-машина!

Адже сил у мене більше-більше немає»

Кричу я: Стоп-машина!

Стоп-машина!

Я повертаю квиток!»