Никитский бульвар - Синекдоха Монток

на злобу дня, мой друг, на злобу дня, во мне нет мельницы и старика.

вот улиц веночки, москва — река.

на злобу дня, мой друг, на злобу дня, висим мы в клеточке для людника, мы пальцешсобиратели, как тупая луна: она хочет выйти от сюда.

если ты не помнишь‚ть|

ни черта не можешь сделать мне глаза, видящими сон.

я урод и мразь, по твоим словам, но я желаю встать, и идти по головам.

на этот раз, мой друп на этот раз нет ничего, что бы держало нас.

убей меня за это, и за то, что не можешь понять.

и не сможешь.

если ты не помнишь, ты ни черта не можешь сделать мне глаза, видящими солнце.

черствеет хлеб, детство и закон, я не хочу быть призраком, я хочу быть духом

на злобу дня, мій друже, на злобу дня, у мені немає млина і старого.

ось вулиць віночки, москва - річка.

на злість дня, мій друже, на злість дня, висимо ми в клітинці для людника, ми пальцезбирачі, як тупий місяць: вона хоче вийти від сюди.

якщо ти не пам'ятаєш|

ні чорта не можеш зробити мені очі, що бачили сон.

я виродок і мерзота, за твоїми словами, але я бажаю встати, і йти по головах.

цього разу, мій друг цього разу немає нічого, що б тримало нас.

убий мене за це і за те, що не можеш зрозуміти.

і не зможеш.

якщо ти не пам'ятаєш, ти ні чорта не можеш зробити мені очі, що бачить сонце.

черствіє хліб, дитинство і закон, я не хочу бути примарою, я хочу бути духом