Веселей - Игорь Растеряев

Успели мы и вот, последний пароход,

Увезёт сейчас далеко-далеко.

Забудем навсегда про боль и холода,

В той стране, где будет легко и тепло.

Эй, братишка, едем с нами — там хорошо!

Эх, ребятки, я бы может с вами пошел,

Да мне в родной степи гулять веселей

Пусть там солнце ярче, зеленее трава,

Я об этом думал и не раз, и не два,

Но мне в родной степи гулять веселей!

Браток, быстрей, быстрей, не время для речей,

Ну какая степь, не смеши-ка ты нас!

Ты вспомни этот бой, едва ушли с тобой,

Степь опять тебя подведет и предаст!

Что вы говорите мне про Родину ту,

Я и так все знаю, только я не пойду.

Мне в родной степи дышать веселей!

И еще не ясно, кто из нас за бортом,

Да и то не важно, дело только лишь в том,

Что мне в родной степи дышать веселей!

Солнце свет пеленой затянуло густой,

Оглянись дурной — черный дым за горой!

Нет дороги домой, они скачут стеной,

Что б сейчас растоптать всё, что было тобой!

Как вы не поймёте, что вы как дураки,

Здесь меня то били, то кормили с руки,

Научился я любить вопреки.

Все чего-то дрался я, искал, находил,

А в итоге смысл оказался один —

Мне в родной степи лежать веселей!

Мне в родной степи гулять веселей!

Мне в родной степи дышать веселей!

Мне в родной степи.

Встигли ми і ось, останній пароплав,

Відвезе зараз далеко-далеко.

Забудемо назавжди про біль і холоду,

У тій країні, де буде легко і тепло.

Гей, братику, їдемо з нами — там добре!

Ех, хлопці, я би може з вами пішов,

Так мені в рідному степу гуляти веселіше

Нехай там сонце яскравіше, зеленіша трава,

Я про це думав і не раз, і не два,

Але мені в рідному степу гуляти веселіше!

Брат, швидше, швидше, не час для промов,

Ну який степ, не сміш ти нас!

Ти згадай цей бій, щойно пішли з тобою,

Степ знову тебе підведе і зрадить!

Що ви говорите мені про Батьківщину ту,

Я і так все знаю, тільки я не піду.

Мені в рідному степу дихати веселіше!

І ще не ясно, хто з нас за бортом,

Так і те неважливо, справа тільки в тому,

Що мені в рідному степу дихати веселіше!

Сонце світло пеленою затягло густе,

Оглянься поганий — чорний дим за горою!

Немає дороги додому, вони скачуть стіною,

Що зараз розтоптати все, що було тобою!

Як ви не зрозумієте, що ви як дурні,

Тут мене то били, то годували з руки,

Навчився я любити всупереч.

Все чогось бився я, шукав, знаходив,

А в результаті сенс виявився один —

Мені в рідному степу лежати веселіше!

Мені в рідному степу гуляти веселіше!

Мені в рідному степу дихати веселіше!

Мені в рідному степу.