Только не я - Ружена Сикора

И. Вернажский — О. Фадеева

В тебя кто-то влюбится, но только не я,

Конечно, не я, конечно, не я.

Поверь, что не сбудется надежда твоя,

Поверь, что мы только лишь друзья.

Мне нравятся многие, но только не ты,

Конечно, не ты, конечно, не ты.

Меня мало трогают стихи и цветы,

Напрасно мне их подносишь ты!

Ну что ж, что ты мне снишься иногда:

Это не беда, это ерунда!

Я совсем не виновата, мало ль, что во сне

Может присниться мне!

Хоть я порой сижу одна в саду,

Но имей в виду: я тебя не жду!

И если ты ко мне подсядешь, тотчас же уйду

И скажу тебе всё то же,

Милый друг, в тебя, быть может

Кто-нибудь влюбится, но только не я,

Конечно, не я, конечно, не я.

Поверь, что не сбудется надежда твоя,

Поверь, что мы только лишь друзья!

Но ты сказал мне в ответ,

Что у меня сердца нет,

Что больше ты не придёшь

И что другое счастье ты найдёшь.

Клянусь тебе, ты неправ,

Ты должен знать женский нрав:

Ведь я смеюсь, я шучу,

Но с тобой расстаться не хочу!

Мне нравятся многие, но только не ты,

Немножко не ты, вот столько не ты.

Порой меня трогают стихи и цветы,

Приятно, что их подносишь ты.

В тебя кто-то влюбится, ну, может и я,

Возможно, что я, похоже, что я.

Быть может, и сбудется надежда твоя,

За сердце ручаться ведь нельзя!

В тебя кто-то влюбится, ну, может и я,

Возможно, что я, похоже, что я.

Быть может, и сбудется надежда твоя,

За сердце ручаться ведь нельзя!

Нельзя, нельзя!

І. Верназький — О. Фадєєва

В тебе хтось закохається, але тільки не я,

Звісно, ​​не я, звісно, ​​не я.

Повір, що не збудеться надія твоя,

Повір, що ми тільки друзі.

Мені подобаються багато, але тільки не ти,

Звичайно, не ти, звичайно, не ти.

Мене мало чіпають вірші та квіти,

Даремно мені їх підносиш ти!

Ну, що, що ти мені снишся іноді:

Це не біда, це нісенітниця!

Я зовсім не винна, мало, що у сні

Може наснитися мені!

Хоч я іноді сиджу одна в саду,

Але май на увазі: я тебе не чекаю!

І якщо ти до мене підсядеш, зараз же піду

І скажу тобі все те,

Милий друже, в тебе, можливо

Хто-небудь закохається, але тільки не я,

Звісно, ​​не я, звісно, ​​не я.

Повір, що не збудеться надія твоя,

Повір, що ми тільки друзі!

Але ти сказав мені у відповідь,

Що в мене серця немає,

Що більше ти не прийдеш

І що інше щастя ти знайдеш.

Клянуся тобі, ти неправий,

Ти маєш знати жіночу вдачу:

Адже я сміюсь, я жартую,

Але з тобою розлучитися не хочу!

Мені подобаються багато, але тільки не ти,

Трохи не ти, ось стільки не ти.

Часом мене чіпають вірші та квіти,

Приємно, що їх підносиш ти.

В тебе хтось закохається, ну, може і я,

Можливо, що я схоже, що я.

Можливо, і збудеться надія твоя,

Адже за серце ручатися не можна!

В тебе хтось закохається, ну, може і я,

Можливо, що я схоже, що я.

Можливо, і збудеться надія твоя,

Адже за серце ручатися не можна!

Не можна, не можна!